Виконати синтаксичний розбір речення.
А другого дня, як тільки стало на світ, хлопці сиділи вже рядком на січових валах і придивлялися, як козаки перевозили за ріку коней, вози з припасами на великих чайках.

На одній лісовій галявині росла собі маленька жовта кульбабка. до кульбабки за смачним нектаром прилітали різні комашки: метелики, бджілки, джмелики. і кульбабці дуже дивитися як вони літають високо в небі. „ось би мені так колись політати, високо-високо, як ” мріяла собі кульбабка. а її сестрички квіточки тільки з неї сміялися: „як же ти полетиш? ти ж квітка, ми квіти не ходимо і не літаємо, а ростем, міцно тримаємось корінням до землі”. та кульбабка не зважала і продовжувала мріа чутки про дивну мрію кульбабки дійшли до лісової феї. і лісова фея вирішила здійснити мрію кульбабки. фея прилетіла до кульбабки, сіла на її ніжні жовті пелюсточки і запитала: „чи це правда, кульбабко, що ти мрієш літати? ”. „правда, – несміливо відповіла квіточка, – це моя найбільша мрія”. „я можу здійснити твою мрію, – сказала лісова фея, – але для того, щоб полетіти тобі доведеться спочатку ”. „померти? як це померти? ”, здивувалась кульбабка. а лісова фея пояснила: „твій гарний жовтий зів’яне, засохне, але на його місці розквітне нова квітка, біла і пухнаста, як твоя душа.” кульбабка задумалась на хвилинку, а тоді відповіла: „добре, я згідна”.  і справді ще до вечора гарна жовта квітка зів’яла, але наступного дня кульбабка розквітнула новою квіткою: кругленькою, білою і пухнастою. а коли подув легенький вітерець, кульбабка полетіла маленькими пушинками „ой як гарно, я лечу-у-у-”, тішилась кульбабка, джмелі і метелики тільки дивувались. а там де падали білі пухнастики виростали нові кульбабки, які вміли літати.