Якою частиною мови виступає слово попід?
​

ответ: ПРИЙМЕННИК

Объяснение:

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (пісня без слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

ПРИЙМЕННИК

Объяснение:

1. українська входить  до трійки найкрасивіших мов у світі. на мовному конкурсі в італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). на мовному конкурсі, який пройшов у парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

2.  найдавніша згадка  про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці xviii століття після виходу у 1798 році першого видання “енеїди”, автором якої є іван котляревський. саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

3.  українська мова є  однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.

4.  український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. з точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5.  першим букварем,  виданим в україні, був «буквар» («азбука»), надрукований у 1574 р. у львові першодрукарем іваном федоровим. книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. до нас дійшов лише один примірник, який знайдено в римі 1927 р. зберігається в бібліотеці гарвардського університету (сша). факсимільне видання було здійснено в києві 1964 та 1974 рр.

6.  найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня анисія парфенівна і анна любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці xvi – на початку xviii ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

7.  найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «дунаю, дунаю, чому смутен течеш? »

8.  найбільшу кількість разів перекладений  літературний твір – «заповіт» т.г.шевченка: 147 мовами народів світу.

9. найбільша кількість псевдонімів  була у поета олексндра кониського – 141, у і.франка – 99, письменник осип маковей користувався 56 псевдонімами.

10.  найбільшу кількість синонімів  має слово «бити». згідно з «коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

11.  найбільш вживаною літерою  в українському алфавіті є літера “п”. також на цю літеру починається найбільша кількість слів. тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. в українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

12. найдовшим словом  в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». в ній міститься тридцять літер.

13.  найдовша абревіатура  в українській мові – цндітедмп, яка розшифровується як центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. вона складається з дев’яти літер.

14.  кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). в українській мові є  лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». а до найдовших фраз паліндромів належать «я несу гусеня» та «аргентина манить негра». в останньому випадку не враховується буква «ь». такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

15.  дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені  ще у часи трипільської культури,  про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.