ОЧЕНЬ чи лише за доньку переймався князь? "місце для дракона" ​

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.

У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість.  Саме такими  є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.

Подробнее - на -

Объяснение:

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.

У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість.  Саме такими  є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.

Объяснение:

образ петра i интересовал, увлекал пушкина всю жизнь. пётр i – полководец, патриот своего отечества, решительный, стремительный, идеальный военачальник. пётр i действовал во имя интересов мира и единства внутри страны и её укрепления как великой державы. пётр – герой. ему присуще красота, сила, величие, мощь. “и он промчался пред полками, могуч и радостен, как бой ”. в поэме «полтава» образ петра воспринимается как полубог, вершитель судеб россии. вот как описано явление петра на бранном поле: «тогда-то свыше вдохновенный раздался звучный глас петра… » сочетание ужасного и прекрасного в образе петра подчеркивает его сверхчеловеческие черты: он и восхищает, и внушает ужас своим величием обычным людям. уже одно его явление вдохновило войско, приблизило к победе. прекрасен, гармоничен этот государь, победивший карла и не возгордившийся удачей, умеющий так по-царски отнестись к своей победе: «в шатре своем он угощает своих вождей, вождей чужих, и славных пленников ласкает, и за учителей своих заздравный кубок поднимает» . значительность роли петра первого в поэме подтверждает эпилог. через сто лет после полтавской битвы не осталось ничего “от сильных, гордых сих мужей.. ”. осталась только — огромный памятник петра первого. памятник — главное, что есть в эпилоге, главное, что осталось после битвы. поэтому петр первый становится, можно сказать, идеальным героем. образу петра в поэме противопоставлен образ другого полководца карла 12. поэт и в изображении карла. молодой король по призванию был воином. своей безмерной жаждой боя и храбростью, личным примером он вдохновлял своих воинов. они верили в него и преклонялись перед ним. это был король-солдат, который жил только армией, войной, . никакой личной жизни в собственном смысле слова у него попросту не было. пушкин не скрывает его личной храбрости, но ведь он ведет захватническую войну, у него нет прогрессивных целей, он действует из честолюбивых соображений. вот как описывает карла в поэме мазепа: «он слеп, , нетерпелив, и легкомысленен, и кичлив» . его поражение предопределено, это чувствует и сам карл. : «казалось, карла приводил желанный бой в недоуменье… » упадший с высшей степени воинской славы и величия, раненый и терзаемый горестью и досадою, карл переправился чрез днепр с мазепою и малочисленною свитою, и искал убежища в турецкой империи. но и там он не нашёл поддержки. эпилог «полтавы» сводит все содержание поэмы воедино: прошло сто лет — и что ж осталось от сильных, гордых сих мужей, столь полных волею страстей? их поколенье миновалось — и с ним исчез кровавый след усилий, бедствий и побед. торжество дела петра воплощено в судьбе россии, во имя которой он творил; память о карле xii неразрывно связана с воспоминанием о его бесславии.