4.У сонетi ,,Щоб мучить
мене..."Дж. Донна втілена провідна риса
поетики бароко 5.Класицизм- напрям у
європейському мистецтві й літературі 6.Класицизму як напряму притаманні
7.Для
драматургії класицизму характерне
​

У мистецтві та архітектурі XVIII століття переважали два фундаментальних стилю – бароко і класицизм. Вони не випадково досить довго співіснували поруч, в одну епоху. Не можна не відзначити їх тісний взаємозв’язок, хоча і характерних, притаманних лише конкретному напрямку особливостей теж набереться чимало. У чому ж відмінність бароко і класицизму і як при погляді на картину або будівля визначити, до якого ж стилю вони ставляться?

Що таке бароко та класицизм

Бароко – художній стиль, що зародився в Італії і поширений в європейському мистецтві до середини XVIII століття.

Класицизм – художній стиль, характерний для мистецтва Європи і особливо яскраво проявився в другій половині XVIII століття.

Порівняння бароко і класицизму

У чому ж різниця між бароко і класицизмом?

Бароко та класицизм – напрямки-антагоністи, хоча у них є й чимало спільних рис, адже формувалися вони в одну епоху.

відмінність бароко від класицизму полягає в наступному:

Бароко відрізняється буйством і динамічністю форм. Для класицизму характерні стрункість і рівновага всіх деталей.

Бароко ставить в основу розкіш, пишність, блиск, пихатість, багатство обробки. Класицизм цінує стриманість ліній, декор використовується дуже акуратно.

У бароко використовуються люзії, що спотворюють пропорції і надають масштабність. Класицизм грунтується на гармонійності пропорцій, що беруть початок в античній традиції.

Объяснение нравится" и и "идеальный ответ". Заранее

на солнце нельзя было теперь взглянуть, — лохматыми ослепительными потоками оно лилось с вышины. по синему-синему небу плыли облака, словно кучи снега. весенние ветерки пахнули свежей травой и птичьими .

перед домом лопнули большие почки на душистых тополях, на припеке стонали куры. в саду, из разогретой земли, протыкая зелеными кочетками догнивающие листья, лезла трава, весь луг подернулся белыми и желтыми звездочками. с каждым днем прибывало птиц в саду. забегали между стволами черные дрозды — ловкачи ходить пешком. в липах завелась иволга, большая птица, зеленая, с желтой, как золото, подпушкой на крыльях, — суетясь, свистела медовым голосом.

как солнцу вставать, на всех крышах и скворечниках просыпались, заливались разными голосами скворцы, хрипели, насвистывали то соловьем, то жаворонком, то какими-то африканскими птицами, которых они наслушались за зиму за морем, — пересмешничали, фальшивили ужасно. сереньким платочком сквозь прозрачные березы пролетел дятел, садясь на ствол, оборачивался, дыбом поднимал красный хохолок.

и вот в воскресенье, в солнечное утро, в еше не просохших от росы деревьях, у пруда закуковала кукушка: печальным, одиноким, нежным голосом благословила всех, кто жил в саду, начиная от червяков;

— живите, любите, будьте счастливы, ку-ку. а я уж одна проживу ни при чем, ку-

весь сад слушал молча кукушку. божьи коровки, птицы, всегда всем удивленные лягушки, сидевшие на животе, кто на дорожке, кто на ступеньках , — все загадали судьбу. кукушка куковала, и еше веселее засвистал весь сад, зашумел медовым голосом, точно в дудку с водой, свистит иволга. окно было раскрыто, в комнате пахло травой и свежестью, свет солнца затенен мокрой листвой. налетел ветерок, и на подоконник упали капли до того было хорошо, проснувшись, слушать свист иволги, глядеть в окно на мокрые листья.