. 3, 11, 7, ___, 17, 18, 25 қатары берілген. төмендегі ақпараттарды пайдаланып, қатардағы жетіспейтін натурал санды табыңыз:
а) арифметикалық ортасы 14-ке тең;
b) өзгеріс ауқымы 22-ге тең;
с) қатар модасы 17-ге тең.

Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною, трояндо молода, бо линули в імлі від тебе юні дні, злотисті мотилі, i спогадів черву лишали за собою. чому так світяться громадою ясною зірки, до польської обернені землі? чи то не погляд твій, в печалі, у жалі, сліди повипікав огненною сльозою? о полько! як і ти, я вмру на чужині. хай приязна рука мене хоч поховає! тут мандрівці ведуть розмови негучні, і вчую я слова, що чув у ріднім краї, поет, тобі на честь пісні, побачить гроб і мій —для мене заспіває. аналіз вірша сонет «гробниця потоцької» є своєрідною кульмінацією провідного для всіх чотирьох сонетів мотиву неволі дівчат-бранок ханського гарему і водночас підхоплює і розгортає символічний зміст образу фонтана із сонета «бахчисарай». краплі джерельної води фонтана — це, за легендою, сльози прекрасної полонянки кримського хана керім-гірея — польки марії потоцької. образ багатостраждальної бранки з сонета «гробниця потоцької» служить для ліричного героя циклу дзеркальним відображенням власних думок про своє життя на чужині. максим рильський писав про цей сонет: «"могила потоцької", в якій поет зв'язує думки про долю легендарної польки — долю, яка надихнула й пушкіна ("бахчисарайський фонтан"), — з думками про свою долю — це пристрасний вияв туги за рідною землею, рідною мовою, рідною пі тільки уява геніального поета могла створити такий образ: зорі, що палають на південному небі, — це сліди, випалені поглядом його землячки, які ведуть до вітчизни, куди їй не було як не судилося було повернутися на батьківщину й поетові».