Вірш «ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ» Андруховича.

3. Яким бачиться авторові світ, куди він посилає своїх «дітей»?

4. Подумайте, чому хвала часові, на думку автора, має бути зухвалою.

5. Який зміст вкладено у вислів «звірят і пастухів благословіть»?

6. Що додає до психологічного портрета Ю. Андруховича цей вірш? Яким є його поетичне кредо Надо найти ответы на эти во

Цитатна характеристика героя.  - «султан сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших! »  - «предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. а султан сулейман уродився в першім році десятого століття геджри».  - «вічно жити не буде й він. але старе передання каже, що він і по смерті правитиме світом ще якийсь час».  - «десятий султан османів умре на львинім столі сидячи. а що він у хвилі смерті своєї буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. і ніхто не відважиться наближитися до великого халіфа. а він нікого не закличе, бо буде неживий. і так сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан опирати буде обі руки свої. тоді разом з патиком упаде труп великого володаря. і смерть його стане відома всім».  - «ідник седіма грізного, десятого султана османів, найгрізнішого ворога християн».  - « син і правний наслідник селіма грізного,— сулейман величавий,— пан царгорода і єрусалима, смирни і і сім сот міст багатих сходу і заходу, десятий і найбільший падишах османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір , кавказу й лівану і чудних рожевих долин здовж маріци, і страшних шляхів на степах україни, могутній сторож святих міст в пустині мекки і медини і гробу пророка, пострах всіх християнських народів європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли над тихим дунаєм, над дніпром широким, над євфратом і тигром, над синім і білим ні»  - «він був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. мав чорні як терен, блискучі, трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу, тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. спокій і розум блистіли з карих очей його».  - «був у найвищій мірі здивований і — роззброєний. тінь твердості зовсім щезла довкруги його уст. велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування»  - «молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому, ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг, якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. він дуже здивувався, що трут, одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі »  - «на нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його власник хворий».  - «і перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її бог всемогучий».  - « ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. ніколи! »  - «падишах сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем своїм і всею вірою».  - «настя: “— а сулейман? цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі? ”».  - «настя: “— ти володар великої держави, а я никла кві таких, як я, багато, таких, як ти, ”».  - «настя: “знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої страшної кари за свою образу. очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її обида — се обида його і його дому”».  - «о, хуррем! коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе що раз, то грізніше. се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. я знаю своїх людей! ».  - «перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не стрічав».