Юрій Винничук. «Місце для дракона» повість-казка про сучасний світ
1. Де відбуваються події.
2. Що було основним заняттям батька-князя.?
3. Що сталося на землях, коли князь-син посів батьківські володіння?
4. Хто повідомив князя про появу дракона?
5. Чим харчувався дракон?
6. Із ким товаришував Грицько?
7. Яку новину повідомляє пустельник дракону?
8. У який ганебний б зібралися лицарі виманити дракона з печери?
9. З якою метою князь подружився з драконом?
10. Як Настасія назвала дракона?
11. Хто вбив дракона?
12. Чому помер князь?

весна нікого не залишає байдужим. весни чекають як дива. і в пам'яті зазвичай залишаються найбільше ті події, які відбувалися навесні. розквіт природи після зимової сплячки, буйне цвітіння саді здається, що й у житті має щось статися, щось змінитися. тільки не для дівчинки, прикутої хворобою до ліжка.

все ожило, усе загомоніло —

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

ліричну героїню вірша лесі українки "давня весна" огорнули безрадісні думки. усім весна дарує радість і приносить подарунки. ось тільки їй не ніякого подарунка, забула весна про самотню хвору дівчинку. однак на те вона й весна, щоб будити не лише сплячу природу, а й силу духу у хворому тілі. в душі ліричної героїні прокинулися надія, радість від весняної днини і сподівання на одужання. вона зрозуміла, що і їй весна приготувала подарунок — можливо, ще більш знаковий, ніж іншим:

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

леся українка з дитинства була сильною дівчинкою, здатною за сили волі подолати сумні думки, пов'язані з хворобою. а весна лише впоратися із сумним настроєм.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.

все життя талановитої поетеси було справжнім подвигом у подоланні власної недуги, яскравим злетом до високості, прагненням до здійснення мрій:

хотіла б я піснею стати

у свою хвилину ясну,

щоб вільно по світі літати,

щоб вітер розносив луну.

вона навіть не підозрювала, що все її життя та її безсмертна поезія і справді стали піснею для україни, для українського народу.