Привід повстання тайпінів?

Причины восстания С 1644 года императорский престол в Китае занимали представители маньчжурской династии Цин, утвердившиеся тут в результате завоеваний. Несмотря на то, что маньчжуры быстро ассимилировались, местное население продолжало воспринимать их как чужаков. Поэтому все последующие социальные волнения проходили под призывами к свержению ненавистных цинских императоров. Накалялась и обстановка в деревне. Впрочем, социальные трения не были чем-то новым для Китая. Издревле тут сталкивались интересы богатых арендодателей и беднейших низов, причём, последние всегда были источником антиправительственных настроений. Однако социальный протест середины XIX века был связан не только с внутренними явлениями, но и с последствиями Первой Опиумной войны. Покупка опиума у Великобритании вызвала отток серебра из китайской экономики и инфляцию. При этом выплаты населению выдавались дешёвой медной монетой, а повинности взимались исключительно серебром. Этот дисбаланс стал причиной значительного увеличения налогового бремени и роста недовольства. Открытие новых портов для торговли с иностранцами разгрузило сухопутные торговые пути в южной части страны — в районе Гуандуна. Перевозки стали осуществляться по реке Янцзы, что требовало меньших финансовых затрат и экономило немало времени. В результате многие крестьяне, проживавшие на юге и занимавшиеся транспортировкой товаров, остались без работы и средств к существованию. Ещё одним обстоятельством, приведшим к крестьянским выступлениям, стали стихийные бедствия, обрушившиеся на Китай в 1840-е годы: два сильнейших наводнения, унесшие жизни 1 млн человек, и неурожай 1849 года. Протест беднейших слоёв мог бы вылиться в краткую череду разрозненных и бессистемных восстаний, которые правительство подавило бы за считанные месяцы, а то и недели. Но в этот исторически важный момент в крестьянской среде появился весьма амбициозный человек, не только предложивший чёткое идеологическое обоснование для дальнейших выступлений, но и превративший аморфную массу недовольных в строгую, военизированную организацию. Звали его Хун Сюцуань. На основе собственных представлений об устройстве мира и идеальном государстве, он сумел создать настоящую религию, нашедшую множество приверженцев по всей стране.

Объяснение:

Причини повстання з 1644 року імператорський престол в Китаї займали представники маньчжурської династії Цин, що утвердилися тут в результаті завоювань. Незважаючи на те, що маньчжури швидко асимілювалися, місцеве населення продовжувало сприймати їх як чужинців. Тому всі наступні соціальні хвилювання проходили під закликами до повалення ненависних цінських імператорів. Загострювалася і обстановка в селі. Втім, соціальні тертя не були чимось новим для Китаю. З давніх-давен тут стикалися інтереси багатих орендодавців і найбідніших низів, причому, останні завжди були джерелом антиурядових настроїв. Однак соціальний протест середини XIX століття був пов'язаний не тільки з внутрішніми явищами, а й з наслідками першої опіумної війни. Купівля опіуму у Великобританії викликала відтік срібла з китайської економіки та інфляцію. При цьому виплати населенню видавалися дешевою мідною монетою, а повинності стягувалися виключно сріблом. Цей дисбаланс став причиною значного збільшення податкового тягаря і зростання невдоволення. Відкриття нових портів для торгівлі з іноземцями розвантажило сухопутні торгові шляхи в південній частині країни - в районі Гуандуна. Перевезення стали здійснюватися по річці Янцзи, що вимагало менших фінансових витрат і економило чимало часу. В результаті багато селян, які проживали на півдні і займалися транспортуванням товарів, залишилися без роботи і засобів до існування. Ще однією обставиною, що призвела до селянських виступів, стали стихійні лиха, що обрушилися на Китай в 1840-і роки: дві найсильніші повені, що забрали життя 1 млн осіб, і неврожай 1849 року. Протест найбідніших верств міг би вилитися в коротку низку розрізнених і безсистемних повстань, які уряд придушив би за лічені місяці, а то й тижні. Але в цей історично важливий момент в селянському середовищі з'явився вельми амбітна людина, не тільки запропонував чітке ідеологічне обґрунтування для подальших виступів, а й перетворив аморфну масу незадоволених в сувору, воєнізовану організацію. Звали його Хун Сюцуань. На основі власних уявлень про устрій світу і ідеальну державу, він зумів створити справжню релігію, що знайшла безліч прихильників по всій країні.