Скласти розгорнутий план соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в другій половині 19ст.​

Відповідь:

Протягом другої половини століття кількість населення західноукраїнських земель збільшилася. . Оскільки за цей відтинок часу загальна кількість населення значно зросла, питома вага українців у його складі зменшилася. Зростання чисельності населення дедалі більше загострювало місцеві соціально-економічні проблеми. У Галичині густота населення в сільській місцевості протягом цього часу збільшилася з 32 до 102 осіб на 1 кв км

Революційні події 1848–1849 рр. були важливим етапом у розвитку європейських країн. Попри те, що революції завершилися поразкою, вони уможливили пришвидшення процесів подальшого становлення індустріального суспільства.

У 50–60-х рр., завдяки політиці віденського уряду і західних і центральних провінціях Австро-Угорщини швидкими темпами розвивалася промисловість, а Галичина, Буковина і Закарпаття зберігали давній, аграрний характер економіки. Її розвиток на західноукраїнських землях дедалі більше визначався інтересами великої фабричної промисловості у західних провінціях.

У несприятливих умовах австро-угорського панування західноукраїнська промисловість розвивалася сповільненими темпами. Переважна більшість промислових робітників працювала не у великій фабричній промисловості, а на дрібних підприємствах і майстернях. За офіційними даними, 1885 р. в Східній Галичині на 175 підприємствах обробної промисловості з числом робітників понад 20 осіб працювало лише 10 тис. душ. У Закарпатті тоді ж було декілька таких підприємств, а на Буковині взагалі не було.

Аграрні реформи, здійснені на західноукраїнських землях під час революції 1848–1849 рр., увільнили селян від залишків кріпацтва, проте їхнє становище залишалося дуже тяжким. За своє вивільнення селяни мусили протягом 50 років сплачувати щорічні платежі. У цілому реформа 1848 р. коштувала західноукраїнському селянству понад 300 млн флоринів.

Злиденні заробітки або повна їх відсутність, страх іще не розорених селян перед майбутніми злиднями, зубожіння більшості селянства, нестача землі, пошуки порятунку від голодної смерті, тягар національного гноблення й політичного безправ’я стали основними причинами масової трудової еміграції західноукраїнських селян до країн Європи, Північної та Південної Америки.  Вона була прямим наслідком політики віденського уряду, спрямованої на висмоктування життєдайних соків із національних окраїн на користь розвиненого центру імперії.

Західноукраїнські міста, внаслідок імперської політики гальмування індустріалізації краю, впродовж тривалого часу зберігали свій традиційний вигляд. Міське населення поступово зростало. Швидше за інші розвивалися Львів і Чернівці, а також міста, що були значними залізничними центрами,– Станіслав, Стрий та ін. Зростало також населення Дрогобича й Борислава, де виникли нафтодобувні підприємства.

ответ:

объяснение:

положение в украине после смерти богдана хмельницкого

время руины - чрезвычайно трудный для украины период, когда после смерти б. хмельницкого достижения времен освободительной войны были в значительной степени утрачены. следует обратить внимание на то, что в отечественной нет единодушия относительно ее хронологических границ. как правило, ее датируют 60-80-ми xvii века вопрос остается открытым, особенно по началу этого периода. окончание руины связывают с гетманом и. мазепы.

причинами руины были:

- раскол среди старшины - правящего слоя украинского общества;

- усиление антагонизма между различными состояниями украинского населения;

- слабость гетманской власти, не способной консолидировать народ;

- борьба геополитических интересов российского государства, турецкой империи, речи посполитой и т.д.

исследовательница этой проблемы т. яковлева, выясняя причины руины, справедливо отмечает, что "нежелание поступиться своими ради блага украины, ради сохранения казацкого государства, непримиримость позиции различных группировок и отдельных лиц еще более усложняли внутриполитическую ситуацию, провоцировали выступления" покозачених ", создавали хаос и неразбериху, делали невозможной хотя бы кратковременную стабилизацию ".

можно выделить следующие характерные признаки руины:

- обострение социальных конфликтов как следствия социального эгоизма старшины, ее злоупотреблений, попытки реанимировать старые шляхетские порядки, игнорирование социально- интересов не только крестьян, но и простых казаков;

- начало гражданской войны, которая вела к расколу украины по территориальному признаку;

- укрепление в сознании политической элиты опасной тенденции к отказу от национальной государственной идеи и выдвижение на первый план региональных, а то и частных политических интересов; угасание государственной идеи, возвращение к идее автономизма;

- обращение к правительствам иностранных государств при решении внутриполитических проблем украину, умело играли на противоречиях, используя их в собственных целях;

- жестокая борьба за власть, в частности за гетманскую булаву, в ходе которой доходило даже до уничтожения соперников (чорна рада, 1663 г. и т. одновременно украина имела два, а то и три-четыре гетмана (вспомним 1668: п. дорошенко, п. суховей, м. ханенко, д. многогрешный), которые враждовали между собой и в своей политике ориентировались на разные страны;

- постепенное уменьшение конструктивности и все более деструктивный характер действий запорожской сечи (нежелание подчиняться гетманской власти, игнорирование общероссийских интересов, отдание предпочтения только собственным интересам и т.

как это ни горько, но приходится признать правильность оценки а. потоцким тогдашней ситуации в украине, которую он дал в письме к королю. прислушаемся: " теперь там сами себя вдов городок против городка воюет, сын отца, отец сына грабит".

итак, в эпоху руины произошла трагедия расчленения украинских земель между речью посполитой и россией согласно договору между ними в селе андрусив в 1667 г. украине исчезает как субъект международной политики и становится разменной монетой в политической игре ее агрессивных соседей, объектом их колонизации. правда, на левобережье в составе российского государства еще сохранялась ограниченная внутренняя автономия. каждый новый избранный гетман заключал отдельный договор (статьи) с московским правительством. в основе этих договоров лежали так называемые "статьи богдана хмельницкого", но с каждым последующим договором вводились все новые ограничения украинской автономии. достаточно проанализировать переяславские статьи 1659 г. - ю. хмельницкого, московские статьи 1665 г. - брюховецкого, глуховские статьи 1669 - д. многогрешного (определенное исключение, ибо немного лучше, чем предыдущие), конотопа статьи 1672 г. - и. самойловича т.д.

почитай, может поймёшь)