Твір - роздум про те, що людина повинна спробувати за життя хоч раз досягти небес. До ть УМАЛЯЮ!

Ми не шукаймо в книзі будь яких спонукальних ідей, теорій, вірувань, інтелектуальних дискусій, бо будемо розчаровані. Іншими словами, якщо ми шукаємо їжу для ума, то не знайдемо її. Більш того, ми упустимо саму суть цієї книги, яка не в її словах, а в кожному з нас. Добре, якщо ми будемо пам'ятати і відчувати це під час читання. Слова - не більше ніж покажчики. Те, на що вони вказують, можна відшукати в світі думок, але лише всередині власного виміру, що набагато глибше і нескінченно більше думки. Таким чином, коли під час читання ми відчуємо, що в нас розливається внутрішній спокій, - це буде означати, що книга робить свою справу і виконує функцію духовного очищення, вона нагадує нам про те, хто ми є, і вказує нам дорогу додому, дорогу до витоків духовності. Це не така книжка, яку слід прочитати від початку до кінця і відкласти в сторону. Живемо з нею, беремо її частіше і, що набагато важливіше, частіше її відкладаємо. Ми усвідомлені в тяжкості сприйняття слів і тим більше сенсу.

Владимир дубровский лишился матери с малолетства значит - жалость. в характере владимира много положительных черт. он хорошо образован, честен, решителен и , обладает ловкостью и отвагой, способен на сильные, глубокие чувства. но мы видим и двойственность характера дубровского. например, он сразу превратился в дефоржа, как только увидел и полюбил машу троекурову (дочь своего врага), и оставил мысль о мщении, хотя причины, побудившие его мстить обидчику, были серьезные. автор придал владимиру черты героя авантюрного и рыцарского романа. дубровский попадает в необычные ситуации и ведет себя в них необычно. ему также присущи черты романтического героя любовного романа: он посылает маше таинственные записки, использует дупло старого дуба в качестве почтового ящика, передает кольцо, об опасности, встречает свадебную карету в глухом лесу.  он был необычен, таинственный, что и понравилось мне в нём.