Дайте краткую характеристику русско – китайских отношений в XVII веке.

Объяснение:

История русско-китайских отношений охватывает около трех столетий. Их начало относится к первому десятилетию XVII в., хотя какие-то отрывочные сведения о Китае доходили до Руси еще в XIII в., в период монгольского завоевания, а также поступали в XV—XVI вв. как от среднеазиатских купцов, так и от европейских географов. Но лишь в XVII в. русские как бы открывают Китай в географическом, политическом и экономическом отношениях, ибо именно в это время происходит сближение границ двух государств.

XVII век знаменует собой начало нового периода в русской истории. С ростом производительных сил ремесло достигло в русском государстве уровня мелкого товарного производства, а в некоторых случаях появились крупные предприятия мануфактурного типа. Рост товарности сельского хозяйства образованию и расширению рыночных связей. Начинается процесс образования всероссийского рынка. Этот процесс, по словам В. И. Ленина, «характеризуется действительно фактическим слиянием всех таких (разрозненных, феодальных. 

На современном этапе российско-китайское взаимодействие характеризуется широким спектром областей сотрудничества, включающих интенсивные контакты на высшем уровне, торгово-экономические и гуманитарные связи.

УДАЧКІ

На початку січня 1245 року галицько-волинський князь данило романович зустрівся з ханом золотої орди батиєм. історики неоднозначно трактують цю зустріч та пов’язані з нею наступні події. внаслідок переговорів між данилом і батиєм зав’язалися союзницькі стосунки. завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців. 6 грудня 1240 року батий захопив київ. завойовницькі полчища рушили від києва на захід, винищуючи все на своєму шляху. у місті володимирі винищені були поголовно всі мешканці. русичі, захоплені зненацька, кидали свої житла в містах і селах, ховалися по лісах або втікали, самі не знаючи куди. татари пограбували спорожнілий галич. завойовники розділилися на дві частини: одні через карпати пішли в угорщину, інші через польщу – в сілезію і моравію, звідки через три роки повернулися назад у свої степи. у 1245 році прибули посли від хана батия до данила з грізним посланням: «дай галич! ». данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. він заздалегідь іде в золоту орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю. 26 жовтня 1245 року вибрався данило в гості до хана батия. по дорозі заїхав у київ, далі до переяславля. на початку січня 1246 року він прибув до батия на волгу. данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. тут його зустрів прислужник князя ярослава всеволодовича сонгур і сказав: «брат твій ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений данило: «диявол говорить із уст ваших. бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». в цей час данила покликав батий. князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. батий звернувся до нього: «даниле! чому ти єси давно не прийшов? але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? данило відповів: «досі я не пив. а нині ти велиш – п’ю». батий сказав: «ти вже наш таки татарин. пий наше пиття! ». гостював данило у батия двадцять п’ять днів і отримав дозвіл галицько-волинськими землями. рідні і близькі раділи, що данило повернувся живий і здоровий від батия, але журилися з його приниження. про це пише з жалем літописець: «о, лихіша лиха честь татарськая! данило романович, що був князем великим, володів із братом своїм руською землею, києвом, володимиром, галичем, іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! а вони данини хотять і погрози ідуть, (і) він життя не надіється! о, лиха ти, честь татарськая! ». хоч для данила ця гостина у хана була принизливою, проте він досягнув успіху – зберіг свою державу на деякий час від грабіжницьких нападів татарської орди. в літописі є згадка про те, коли данило зустрівся із німецькими послами. останні дивувалися з незвичайного для них озброєння русичів (з їхньої блискучої татарської зброї). можна припустити, що данило мав певні домовленості про економічну співпрацю з монголо-татарами. в літописі неодноразово згадується про те, що данило змушений поставляти збіжжя, коней або навіть надавати військову монголо-татарам у їхніх походах на польщу, литву тощо. золотоординські хани часто називають данила «спільником». ймовірно (за умовами договору) між данилом і батиєм русичі і монголо-татари змушені були співпрацювати саме у військових і економічних питаннях. проте нема згадок, що данило платив данину монголо-татарам. очевидно, відносини між данилом і батиєм були відносно дружними. а одна з версій, що батий дозволив 100 караїмським сім’ям переселитися до галича, засвідчує швидше про співпрацю обох правителів. своїм дипломатичним хистом данило зумів зберегти галицько- волинську державу від розорення монголо-татарською ордою.