Образ України у творчості Т. Шевченка ​

Тарас Григорович Шевченко — видатний поет, який усім серцем любив свою Батьківщину. Людина, яка не боялася викривати у своїх творах всю страшну правду про життя українців. Це чоловік, котрого дійсно хвилювало майбутнє своєї держави. Тарас Шевченко був готовий на все, аби хоч чимось до Батьківщині. Своєю творчістю поет намагався закликати людей до боротьби за своє щасливе майбутнє. Навіть царська Росія боялася гнівного слова Шевченка. Імперія заарештувала поета, та й це не змогло зупинити Тараса Григоровича писати правдиві вірші.

Творчість Шевченка багатогранна, але найбільше уваги, як на мене, поет приділяв саме проблемі патріотизму й тяжкого життя українського народу. Не забував Тарас Григорович писати й про незвичайну красу природи своєї Батьківщини. З одного боку, Україна надихала поета, а з іншого — не давала спокою його душі. Шевченко настільки любив свою державу, що не міг спокійно гати за тим, як вона страждає.

Яскравим прикладом щирої любові Шевченка до Батьківщини є вірш «Садок вишневий коло хати». Поет згадує дитинство, улюблені місця. Шевченко пам’ятає все. Мабуть, він усе готовий віддати за те, щоб хоч на хвилинку повернутися в ті щасливі дитячі роки. Поет використовує пестливі слова, аби підкреслити ту ніжність і турботу, з якою він ставиться до свого рідного краю.

У творі «І мертвим, і живим…» поет показав те зневажливе почуття, з яким ставилася українська еліта до народу. Шевченко закликав до порозуміння, примирення, аби відродити Батьківщину. Поетові було прикро, що багаті поміщики соромляться свого походження. Він засуджував поведінку багатіїв. У цьому творі Україна має образ заплаканої матері.

У посланні Тарас Григорович використовує багато афоризмів, щоб точніше зобразити тяжку ситуацію в країні. Наша держава має наймилозвучнішу солов’їну мову, культуру, історію, сповнену як поразками, так і перемогами. Українці мають повне право будувати вільну, самостійну, квітучу Україну. Саме тому, Шевченко закликає до боротьби за незалежність. Він засуджує дворян, котрі ставлять інші країни вище своєї Батьківщини. Поету прикро, що поміщики цураються свого походження. Багаті, але, як виявилося, нерозумні люди черпають знання не зі своєї історії, а з книжок «німця».

Шевченко прагнув довести, що треба власними зусиллями розвивати державу. На жаль, люди їхали на чужину, аби знайти добра. Аби побудувати сильну країну треба багато часу, сил, терпіння, розуму, мудрості. Тому поет і засуджував псевдопатріотизм. Шевченко зневажав людей, які лише на словах проявляли свою любов до Батьківщини, а насправді, готові були зрадити її в будь-яку хвилину.

Отже, Тарас Григорович Шевченко зробив великий внесок в розвиток свідомості українців. Творчість поета актуальна завжди, адже він підіймав проблеми, котрі стосуються кожного. Шевченко неначе бачив майбутнє нашої держави, тому закликав схаменутися й почати щось робити на благо Батьківщини. Це неймовірна людина, душа якої прагнула підняти український народ і довести світові нашу могутність і незнищенність. У своїх творах поет зображував здебільшого занедбану Україну, яка потребує розвитку. З іншого ж боку, автор намагався показати красу своєї Батьківщини.

Рассказ напоминает мне "Муму" Тургенева. У них есть общая цель - показать неправильность и неестественность феодального устройства общества. У Тургенева это показано через обращение с собакой, безответным существом, и имеет трагический оттенок. Вильде использует маленьких детей и рисует красками сатиры.

В своё время это был рассказ на остросоциальную тему, сейчас же ошибочность восприятия мира персонажами очевидна. В наше культурное сознание это вбито годами Советского союза.

Тем не менее, я думаю, что это хороший рассказ, чтобы прочесть детям и на примерах показать, как раньше было неправильно и как надо не повторять. Просто так его читать взрослому будет скучно.