Охарактерезуйте природо-ресурсний потенціал острівних країн Океанії. Меланезія, Мікронезія та Полінезія

Океанія займає понад 8,5 млн км² (6 % площі суходолу). Це у 2,5 рази менше за площу Європи та 3,5 раза менше за площу Азії. Там проживає 41,2 млн. осіб.

  На політичній карті регіону – 14 суверенних держав і близько 15 залежних територій, що належать Франції, США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії. Історія відкриття та дослідження Океанії європейцями почалася у ХVІ ст. з першої навколосвітньої подорожі Фернана Магеллана. Згодом там було засновано перші колонії, які належали Іспанії. Із середини ХІХ ст. з’явилися колонії Великої Британії, Франції, Німеччини. Наприкінці ХІХ ст. після іспано-американської війни більша частина володінь Іспанії перейшли до США.

      Деколонізація Океанії розпочалася на початку ХХ ст., коли Австралія та Нова Зеландія одержали статус домініону Великої Британії, а у 1931 р. здобули повну незалежність. За геосхемою ООН, Океанія поділена на 4 субрегіони: Австралія та Нова Зеландія (Австралазія), Мікронезія, Меланезія, Полінезія.

   До високорозвинутих переселенських країн відносять Австралію та Нову Зеландію. 4 країни включено ООН до переліку найменш розвинутих країн світу: Вануату, Кірибаті, Соломонові Острови та Тувалу. Частка країн Океанії у ВВП світу – 2 %, з яких 85 % припадає на Австралію та 12,2 % на Нову Зеландію.

Объяснение:

западные воды кораллового моря омывают берега Австралии, с севера Коралловое море граничит с Новой Гвинеей, а с востока находятся Соломоновы острова.

Объяснение: