ДО 21 00
Чи можна дім Хельмерів вважати ляльковим? Чому?
СОЧИНЕНИЕ СВОИМИ СЛОВАМИ

так,можна

Объяснение:

П'єса норвезького письменника-драматурга Генріка Ібсєна «Ляльковий дім», можна сказати, є самою відомою з його,творів в нашій стране. дія п'єси відбувається в другій половині XIX ст. Відображені в ній події спираються на реальні, що малі місце в родині письменниці Лаурі Кілер, знайомої Ібсєна.

Колі починаєш читати твір, то й благополучний красивий дім, й його мешканці, й їхні життя — все це зовсім не здається ляльковим чи вигаданим. Тут кипить життя, і вирують справжні пристрасті. Та чим далі заглиблюєшся у вір подій, стаєш свідком не родинних відносин, починаєш відчувати й зверхність почуттів, й нещирість стосунків. З добрими намірами Нора вдається до брехні. Чому? Вона хоче до хворому чоловікові, та не хоче турбувати хворого батька, тому за підробленим векселем отримує гроші в банку. Потім, відмовляючи собі в усьому, поступово виплачує борг потай від чоловіка. Мені здається, ця ситуація фальшива й неправильна: якщо Чоловік й дружина кохають одне одного, то між ними має бути секретів. Вочевидь, Нора не відчувала щирості в почуттях чоловіка, якщо боялася йому зізнатися. Так й вийшло. Дізнавшись разом узяте, Хельмер, який лише недавно називав свою жінку пташкою та білочкою, уже називає її злочинницею, що зруйнувала його життя, не так на ті, що Нора старалася для нього. Чому ж він не хоче зрозуміти свою «лялечку»?

Бо він завжди ставився до неї як до своєї власності, ляльки, іграшки, й ніколи не вважав її особистістю. Нора пронизливо починає розуміти своє становище — колися вона був лялечкою-донечкою.для тата, тепер вона лялечка-дружина... вона розуміє, що навіть до своїх дітей переносити, як до ляльок. У кінці п'єси Нора уже перестає бути «лялькою», «соловейком», вона на повний голос говорити про свою людську гідність, про своє право бути людиною. Це несподівано для Торвальда, бо конфлікт благополучно закінчився й «лялечка» має зайняти своє звичайне місце.

Дійсно, дім Хельмерів ляльковий, бо він побудований на нещирих стосунках, брехні, непорозумінні. Такі конфлікти Р. Ібсен виніс на Сцену. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки в тогочасному суспільстві, про її декларація про власну точку зору, про її рівні права із чоловіком. Це було б зовсім новим для норвезької та і для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. І ще одна особливість Ібсена — він залишає фінал відкритим. Так до кінця і не зрозуміло — то пішла Нора чи ані? Двері лише причинені і них видніється дитяча кімната. Можливо, Нору зупинить її материнський обов'язок? Гадаю, автор хотів закликати глядачів до участі в обговоренні проблеми. Хай дискутують, сперечаються, але й лише не помирають духовно, ганьби не будуть пасивними! Здається, Ібсену це вдалося. Він підняв голос за вільну людину, свої, щоб ніхто не грашкою, лялькою в чужих руках, щоб сус-пільство складалося не із «лялькових», а справжніх, міцних осель, де панують кохання й щирість, взаєморозуміння й повага.

микола воронний у своїй поезії поезії "блакитна панна"  використовує такі художні засоби неоромантичного звеличення краси природи, як епітети, метафори, порівняння.

наприклад:

епітети:   весна запашна;   прозорих шатах;   хмар, попелястих, пелехатих; довгожданна, нездоланна і тд.

метафори: має крилами весна, в’ються хмелем арабески; гори, гай, луги, поля —  вся земля їй виспівує: «осанна! »

порівняння:   вона, як мрія сну чарівнаⓐ.