Визначити роль литовського періоду в історії україни

Після смерті Юрія-Болеслава у 1340 р.. Галицько-Волинське князівство припинило своє існування як єдина держава. Відтоді розпочалася боротьба за Галичину, а потім і всіх інших українські землі між Польщею, Угорщиною, Литвою, Московією

Однак основними претендентами на Галицько-Волинські землі в середині XIV ст. були Литва і Польща. Литовському князю Гедиміні вдалося посадити на Волині свого сина Любарта, який номінально вважався галицько-волинським князем. Водночас польський король Казимир III розпочав завойовницькі походи проти Галичини. Після другої спроби в 1349 він захопив її. У 1351-1352 рр.між Польщею і Литвою йшла війна за Галицько-Волинську землю. За пермір'ям 1352 Галичина залишилася під владою Польщі, а Волинь і Берестейська земля - під владою Литви.

Надалі саме Литві вдалося приєднати до себе практично всі українські землі. Період перебування українських земель у складі литовського князівства прийнято називати в історичній літературі російсько-литовським періодом.

Объяснение:

Вусловиях всеобщего упадка культуры сразу после распада римской империи, только церковь в течение многих веков оставалась единственным социальным институтом, общим для всех стран, племен и государств западной европы. церковь была не только главенствующим политическим институтом, но и имела доминирующее влияние непосредственно на сознание населения. в условиях тяжелой и скудной жизни, на фоне крайне ограниченных и малодостоверных знаний об окружающем мире, церковь предлагала людям стройную систему знаний о мире, его устройстве, действующих в нем силах. эта картина мира целиком определяла менталитет верующих селян и горожан и основывалась на образах и толкованиях библии. вся культурная жизнь европейского общества этого периода в значительной степени определялась христианством. огромную роль в жизни общества того времени играло монашество: монахи брали на себя обязательства «ухода из мира» , безбрачия, отказа от имущества. однако уже в vi веке монастыри превратились в сильные, нередко - богатые центры, владеющие движимым и недвижимым имуществом. многие монастыри были центрами образования и культуры.