Поставте, де треба, розділові знаки в складносурядних речениях i nоясніть Тх уживання. 1. Ще квітнуть зорі і в діброві зозулі ще не одцвіли (Г. Світличиа) 2. I серцю дано не бідніти і думам не дано всихать (М. Стельмах 3. I cонце й день і вншия в цвіті і творчості крилата мить (IП. Тичина) 4. Зима прийде і серця не обманить (М. Рильський). 5. Стрибок і лен- ти одлетіли. Відплив і ленти на плечi (П. Тичина). 6. Біліе хата і свis. ліш земля (В. Василашка). 7. Запахла осінь в'ялим тютюном та ябл. ками та тонким туманом і свіжі айстри над піском рум'яним зоріють за одчнненим вікном (М. Рильський). 8. Прийде гроза і одшумить вес- ни пахуча злива і вітер в сад лише на мить заскочить боязливо л Левицький). 9. Mісяць на небі засяе і з білої піни з туману встають якісь постаті дивні танком перед скелею ходять і скеля тоді оживае. (Д. Чайка). 10. Дихнув вітерець і ожив стародавній той город... (Д. Чайка). 11. 1ду а бджоли сонячно гудуть... (В. Грабовський). 12. Ба- гато міг би розказати вітер але вітру голос пересох (Л. Костенко). 13. А мати не прийшла на бій випроводжати і серце іноді невільно защепить (В. Сосюра). 14. Хай вітер знамена колише й співають в са- дах солов'і (В. Сосюра). 15. Так по зимі приходять весни і по грозі cіяє синь (В. Сосюра).
До ть будь ласка

oldscholar хорошист

зима - дивна пора року. якщо погода гарна, я люблю прогулятися після школи засніженим парком. ось і вчора, коли  випав м'який пухнастий сніг, я попрямував до парку. крокувати крізь глибокі, аж до коліна, сугроби було нелегко, але я дуже люблю ходити крізь свіжий пухкий сніг. 

сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що во гілках високої сосни. мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід.

для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. і білка мене не злякалася! вона взяла горішок прямо з моєї долоні! я був дуже радий.

ость така у мене видалася прогулянка