Причини, що викликали кризу в Римській імперії.

ответ:Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.

Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].

Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].

Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].

Объяснение:

Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].

Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги

Преодоление изначальной, первобытной изоляции микроскопических царств и племён передней азии, которые ассирийская держава впервые объединила единой системой , не просто требуя уплаты дани, а назначая свою администрацию на завоёванные земли. побочным продуктом политики централизации стало выдвижение идеи мирового господства (ассирийские правители называли себя царями "четырёх стран света"), создание системы государственной пропаганды, масштабного террора и ещё более масштабных депортаций, - всех тех приёмов, которыми завоеватели и диктаторы пользовались на протяжении веков. ассирия пала, но созданное ею политическое ядро, включавшее в себя месопотамию и сирию, сохранилось. наследники ассирийцев, деля его и прибавляя к нему новые куски, могли не затрачивать для этого бешеных усилий предшественников, пользуясь созданной ими базой. поэтому возникновение следующей, персидской сверхдержавы, оказалось стремительным, несмотря на её огромные сверхразмеры, и, по сути, уложилось в правление первого её царя -кира великого.