Охарактеризуйте культуру средньовічного Китаю .Галузь і досягнення

Відповідь:

Пояснення:Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.

Археологія не надає відомостей про правителів Китаю, які передували династії Шан (1766—1122 р. до н. е.). Правителі Шан були скинуті династією Чжоу. Столиця Чжоу розташовувалася поблизу сучасного Сіаню, а пізніше, приблизно 750 р. до н. е., через атаки варварів, володарі були змушені перенести її на місце поруч з нинішнім Лояном. У ранній період правління династії влада була зосереджена в руках хана Чжоу, але пізніше місцеві правителі утворили майже незалежні держави.

З 770 р. до н. е. ці правителі вели між собою запеклі війни, і весь період з 476 до 221 р. до н. е. одержав назву «період Воюючих країн». У той же час Китай потерпав від нападів варварів з півночі і північного сходу. Для захисту столиць та державних територій будувалися величезні мури: північна частина кордонних мурів була пізніше об'єднана у Великий китайський мур.

Теракотова армія Цінь Ши Хуан-ді

Зрештою основна влада зосередилася в руках принца Цінь, військо якого скинуло останнього правителя Чжоу. Новий імператор Цінь Ши Хуан-ді став засновником династії Цінь 221 р. до н. е. Як особа, яка вперше об'єднала китайську імперію, він вважається початковцем імперського періоду китайської історії (221 до н. е. — 1911).

У січні 2017 р. під час будівництва нового адміністративного будинку в районі Тунчжоу на сході Пекіна були виявлені 1092 стародавні гробниці. Знахідки відносяться до періоду Воюючих царств (Чжаньго Шида), який передував об'єднанню Китаю під владою імператора Цинь Ши Хуанді 221 року до н. е. На території сучасного Пекіна в той час розташовувався місто Цзі — столиця царства Янь[1].

Після смерті імператора Цінь Ши Хуана 210 р. до н. е. розгорнулася боротьба за владу між губернаторами провінцій. Переможець, Лю Бан, заснував династію Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.). При правлінні династії Хань територія Китаю значно розширилася. Після падіння династії Хань боротьбу за владу повели три царства — Вей, Шу й У. Через короткий час у війну вступили 16 провінцій. 581 р. до н. е. засновник династії Суй захопив владу і доклав зусиль для об'єднання імперії. Робота почалася з Великого каналу, що з'єднує низов'я Янцзи із середнім плином Хуанхе. Згадані події що відбулися після розпаду імперії Хань іноді розглядають як період китайського середньовіччя.

основные события: восходящая линия революции1. 9 января 1905 г. – «кровавое воскресенье» - расстрел мирной демонстрации рабочих санкт-петербурга, шедших с петицией к николаю ii к зимнему дворцу, что вызвало недовольство населения по всей стране.2. весна 1905 г. – забастовки на предприятиях во многих городах страны, пиком которых стали первомайские забастовки.3. май-июнь 1905 г. – иваново-воскресенская стачка, в ходе которой впервые был образован совет рабочих депутатов, который на месяц сумел взять власть в городе в свои руки.4. июнь 1905 г. – восстание матросов на броненосце «потемкин».5. октябрь 1905 г. – всероссийская политическая стачкапик революции6. 17 октября 1905 г. – издание царского манифеста 17 октября, по которому в россии провозглашались демократические и гражданские права и свободы, учреждалась государственная дума и гарантировались выборы в нее. после этого либеральные (буржуазия) силы отходят от революции и идут на диалог с властями, а леворадикальные силы (пролетариат), не удовлетворенные манифестом, пытались обеспечить дальнейшее развитие революции.7. декабрь 1905 г. – декабрьское вооруженное восстание в москве, которое потерпело поражение.нисходящая линия революции8. весна 1906 г. – принятие «основных государственных законов», закреплявших изменения политической системы: россия юридические становилась ограниченной «думской» монархией 9. 27 апреля – 9 июля 1906 г. – деятельность 1-ой государственной думы, которая вместо 5 лет отработала только 72 дня и была распущена императором. 10. 20 февраля – 3 июня 1907 г. – деятельность 2-ой государственной думы, которая вместо 5 лет отработала только 103 дня и была распущена императором, а также издание нового избирательного закона.