Хелп , терміново твір-роздум про зв'язок історичного минулого із сучасністю, важливість знання історії

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.

Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.

Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.

А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.  

Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.

Подробнее - на -

Объяснение:

А. с. пушкин восхищается новой столицей, преклоняется перед ее могуществом с и силой: невы державное теченье, береговой ее гранит, твоих оград узор чугунный, твоих задумчивых поэт заклинает преклонить головы перед петербургом и последущие поколения, ибо город, выросший из тиши и глуши, а ныне столь процветающий, есть окно в европу, есть окно в высший мир, есть возможность россии продемонстрировать свою могучую силу. петербург — "петра творение" — не просто новый город, новая столица, перед которой меркнет сама москва. это потенциальный шанс каждого человека, это столп, на котором держится культурное, научное и будущее россии. объятия этого города широки и крепки. единожды погрузившись в петербуржскую атмосферу, человек никогда не сможет ее забыть и навсегда останется очарован. пушкин любит петербург, любит за убийственно чудесное сочетание силы и красоты, могущества и мечтательности. поэт любит россию и видит в этом городе ее прекрасное, благоприятное будущее.