Визначити основну думку твору.....
Сьогодні я прокинулась від легесенького постукування у вікно. Відкрила очі і ледь не скрикнула від радощів: «Яблунька розцвіла! Яблунька мого доброго дідуся.:.»
Відчинила вікно, і дукмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на крила спогадів. Я повертаюсь у дитинство...
Як живий іде садом дідусь. Він і дня не міг про-.жити без роботи у свої сімдесят п'ять.
— Відпочили б, дідусю я його. А він лише одказував: «Без діла слабіє сила...»
Якось весняним, ранком дідусь сказав, що сьогодні навчить мене саджати яблуні. Я вже хотіла бігти, та він зупинив, ховаючи посмішку в сиві вуса. «Не метушись — швидше буде...»
Зібравши інструменти, дідусь став розмічати місце для ями, а я замішувала у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом став не поспішаючи копати.
Незабаром він покликав мене. «Бери, внучко, заступ і ген на той пустир підемо. Яблунька там, наче сирітка, серед кущів терсну заблукала...»

Деревце справді виявилося непоказним. Стовбур зламаний. Гілки висіли, ніби перебиті руки.
Яблуньку дідусь викопував довго. Потім обережно взяв дичку своїми вузлуватими мозолястими руками і став уважно розглядати кореневище. Щось проказуючи стцха до яблуньки, відрізав ножицями пошкоджені корінчики. Зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку.

Я стала закидати її, а він у той час ніжно підтримував яблуньку, легенько підтрушуючи. Зробивши црасиву луночку, з якоюсь веселою зажурою мовив: «Рости на радість людям!»
...Спогади на мить перервала бджілка, що злетіла з рожевої пелюстки. І знову я згадала дідуся. Останню його яблуньку — і першу в твір моєму житті.
Ні, дідусь не навчив мене саджати дерева, він навчив дарувати іншим радість і красу.

«герой нашего времени – кто он? » слово «герой» можно понять по-разному. с одной стороны, это – участник какого-то события, с другой – это особый   индивид, который выделяется из толпы незаурядным качествам личности. все помнят роман лермонтова «герой нашего времени». лермонтов говорил, что «печорин – есть название произведения», каков бы он ни был. ни для кого не секрет, что печорин – далеко не идеал, он хуже обычного эгоиста, потому что он осознаёт это, но не может ничего сделать. следовательно, героем нашего времени может быть любой человек, несмотря на то, какая у него профессия, образование, чем он интересуется, какой он национальности – это просто не важно. все мы герои, если смотреть на ситуацию с точки зрения лермонтова. однако, чтобы создать образ такого человека, нужно из общей массы выделить наиболее характерные признаки современной личности, черты характера, поведения, а затем соединить их в одну совокупность. словом, наша – нарисовать типичного человека, живущего в современности и занимающегося самыми характерными для нашего времени делами. какой он? трудно ответить на данный вопрос, потому что все люди разные, поэтому лучше каждый случай рассматривать отдельно. я попытаюсь нарисовать плохой и хороший образ, а затем – серединку. итак, плохой герой нашего времени. это человек безнравственный, эгоистичный, который живёт по принципам «бери от жизни всё», «в этой жизни надо попробовать всё» и т.п. он не интересуется ничем, заходящим за границу его биологических потребностей и потребностей в наслаждении, обычно не читает, курит и пьёт. но он даже может быть образованным, умным, только свой ум использовать в корыстных целях, для собственной только выгоды. вкратце можно сказать, что это - субъект, способствующий деградации общества. читать полностью: