Характеристика головних героїв твору "Хто зважиться--вогняним наречеться"50 балів
Синкани до героїв

  давня весна  тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.основна думка: моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала.жанр: пейзажна лірика.  композиція.експозиція: «була ».зав'язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.розв'язка: вдячність поетеси весні за її дарунок.  весна для лесі українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.дана поезія написана під час хвороби поетеси.    хотіла б я піснею стати..тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.основна думка: пісня є кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.жанр: лірична сповідь.  художні  особливості  поезії: епітети: «ясна хвилина, “ясні зорі”», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»; метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії»; повтори: «ясніші яснії», «гучні гучне», «мої», «моє»; порівняння: «ясніші, ніж зорі яснії»; «гучніші, ніж море гучне».    давня казка  тема:   зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (бертольдо).основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)композиція:   твір складається з чотирьох розділів. експозиція: знайомство з поетом. зав'язка: зустріч поета з бертольдом. кульмінація: конфлікт між бертольдом і поетом. розв'язка: довічне ув'язнення поета, його смерть; а поетові нащадки слово гостреє гартують.«давню казку» леся українка написала в 1893 році. на ту пору вона вже була зрілим поетом. своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. у творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. тому головний герой цієї поеми — поет.твір «давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів лесі українки «думи і мрії».    «мені однаково, чи буду…» аналіз  рік написання: 1847 літературний рід: лірика. жанр «мені однаково»: ліричний вірш (медитація). вид лірики: громадянська (медитативна). провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьків­щину. віршовий розмір  «мені однаково» — ямб. тема «мені однаково»:   відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю. ідея «мені однаково»:   віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження україни.   основна думка:   т. шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу. художні засоби «мені однаково, чи буду…» епітети  — люди злії, лукавії, славній україні, окраденую (україну), метафора  — злії люди україну присплять, оксиморон  — малого сліду не покину // на нашій славній україні, на нашій — не своїй землі композиція  «мені однаково, чи буду…» вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків — друга. побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та. «мені однаково, чи буду…» ідейно-художній аналіз сумна доля чекає ліричного героя. він скоріш за все засуджений на висилання до сибіру. але особисті страждання страждання не лякають його. митцеві не страшно й бути забутим людьми. трагічне його невільницьке  і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. герой уважає, що зроблено дуже мало для славної україни; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. а головне, що трагічна доля чекає україну. її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. у творі ми бачимо, як невідступно мучила шевченка думка про загрозу відродженню україни, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави