Заполните таблицу «Особенности стилей искусства XIX века». ​

Реформаційні рухи на українських землях

На початку XVI ст. Західна Європа переживала великі зміни в релігійному житті, зумовлені Реформацією, що почалася в Німеччині.

Реформація — з латинської — перетворення.

Реформаційний, або протестантський, рух — це соціально- політичний рух XVI-XVII ст., що охопив багато країн Європи та був спрямований проти засилля католицької церкви, за перебудову (реформу) церкви.

Цей рух започаткував новий напрям християнського вчення - протестантизм.

Протестантська церква проголошувала свою незалежність від влади Папи Римського.

Реформація знайшла своє поширення на теренах Речі Посполитої.

В Україні стало багато прихильників протестантської церкви, особливо серед панів і шляхти, протестантські громади з'являлися у великих панських маєтках або містах. Поширювалися різні віровчення і секти:

1. Кальвінізм — протестантська течія, ідеологом якої був Ж. Кальвін. Він проповідував необхідність дешевої церкви, а також поміркованість, економію, підприємництво в особистому житті людини.

Кальвінізм найпоширенішим був серед шляхти, мав своїх прихильників і серед магнатів. В Україні тривалий час прихильником кальвінізму була родина Потоцьких.

2. Аріанство — течія у християнстві, засновником якої був олександрійський священик Арій (ІV ст. н.е.).

Аріанство заперечувало єдиносутність Бога-Отця і Бога-Сина (Христа), вважаючи останнього творінням Бога-Отця і отже, нижчим за нього.

3. У VI—VIII ст. це вчення дещо змінилося і дістало нову назву — соцініанство (від імені засновника Ф. Соціна).

Соцініани:

• не визнавали вчення про Святу Трійцю (Бог-Отець, Бог- Син і Бог-Дух святий);

• проголошували Христа людиною, а не Богом;

• обстоювали свободу совісті;

• заперечували ікони і всю церковну зовнішню обрядовість;

• орієнтувалися лише на панів і шляхту:

• користувалися лише польською і латинською мовами.

В Україні соцініанство було поширене на Волині, в Чернігові, Хмільнику Києві та ін.

Наприкінці XVII ст. соцініанське віросповідування в Речі Посполитій було заборонено.

Всі реформаційні рухи в Україні зароджувалися на основі морально-побутового занепаду церковної ієрархії.

Висновки

1. Протестантська церква не здобула широкого поширення в Україні.

2. Вплив Реформації на українських землях виявився в застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви.

Контрреформаційні рухи в Україні

Контрреформаційні рухи — намагання провести реформи всередині католицької церкви, щоб піднести її роль і вплив, підірвані реформацією.

Велику роль у проведенні реформи всередині католицької церкви відіграв орден єзуїтів (дослівно — "Товариство Ісуса”). Був заснований у 1534 p., офіційно затверджений папою Павлом III у 1540 р.

Його мета — зміцнення позицій католицької церкви, влади Папи Римського, підірваних реформаційним рухом. Єзуїти розгортали. свою діяльність в Україні, відкрили єзуїтські школи у Львові, Кам'янці, Києві та інших містах, прагнучи збільшити кількість прихильників католицизму. Вони навербували чимало прибічників з-поміж литовсько-руських магнатів і шляхти, навернули їх до католицтва.

Православні братства

Братства — це громадські спілки православного українського населення — міщан, духовенства, української шляхти, козаків.

Вони протистояли:

• наступові католицизму;

• національним утискам;

• політиці полонізації українських земель.

Братства відігравали визначну роль у політичному й культурному житті:

1. Обстоювали право міських громад браги участь в управлінні церковними справами й контролі за діяльністю єпископів.

2. Надавали грошові позики своїм членам, рятували міщан від боргів, для збіднілих братчиків і старців влаштовували притулки, шпиталі.

3. Відкривали друкарні, організовували випуск і розповсюдження полемічних творів, які були спрямовані проти католицизму.

4. Ставали на захист міщанства від національного гніту, надсилали скарги до судів на міські магістрати.

5. Створювали школи, забезпечували їх підручниками, утримували вчителів і бідних учнів, надавали кращим учням до для продовження навчання за кордоном.

Братські школи високо підняли рівень освіти серед міського населення.

Навколо братств об'єднувалися вчені, письменники, книговидавці, педагоги, політичні діячі.

Українські братства мали власні статути, що чітко регулювали їхню організацію і діяльність.

Братства виникають у багатьох містах України: Львові, Дрогобичі, Галичі та ін.

1615 р. Виникло київське братство.

У його організації взяли участь представники міщанства, шляхти, духовенства:

І. Борецький, З. Копистенський та інші. Гальшка Гулевичівна заповіла братству свій двір на Подолі та значні кошти.

1615-1616 pp. На ці кошти було збудовано школу та Богоявленський монастир — основу майбутньої Києво-Могилянської академії.

Висновок

Братства були формою духовного (ідеологічного) протесту українського народу за умов національно-релігійного гніту.

Львівська братська школа