CРОЧНО.
Объясните постановку знаков препинания.
Образец
Горный Щит – (1) довольно большое село,(2) раскидавшее свои избушки по берегам мелкой речонки, (3) в которой летом было курам по колено.
1 - нулевая связка в СИС
2 - обособл.опред. после опред.слова «село»
3- придат.часть в СПП
Издали еще виднелась высокая белая каменная колокольня. Церковь была новая, но построена по-старинному: в ней было два этажа. В нижнем помещалась теплая, зимняя церковь, а в верхнем - холодная, летняя. Около церкви расстилалась зеленой поляной большая площадь, а в дальнем ее конце стоял низенький деревянный домик, глядевший на мир божий своими маленькими оконцами с каким-то старческим добродушием. Это был домик моего дедушки.
К воротам вела узенькая тропка, потому что в течение года на колесах подъезжали к нему, может быть, всего раз десять. Калитка держалась на запоре, и нужно было постучать в окно кухни, чтобы в нем появлялось немного встревоженное лицо моей прабабушки, восьмидесятилетней старушки, которая недоверчиво оглядывала гостя и дергала за веревочку, открывая калитку.
Меня удивляло, что, когда ни приедешь к дедушке, все находится в том же виде, как и десять лет тому назад, точно самое время здесь остановилось, как в заколдованном царстве. Ни одной новой вещи, а все старые и знакомые неизменно стоят на своих местах. То же самое во дворе, и на погребе, и в сарае, и в бане. И сами хозяева были дома, как их вещи, а прабабушка едва ли в течение года выходила за ворота хотя один раз.
Одним словом, время здесь катилось с такой же медленностью, как вода в обмелевшей равнинной речонке. И в этот раз, как всегда, дедушка и бабушка были дома, когда я довольно торжественно подъехал на своей телеге к воротам.
Внутри домик состоял всего из двух комнат: кухни и горницы. Мне больше всего нравились полати, устроенные по-деревенски, где я любил спать. Горница была втрое больше кухни и разделена зеленой ширмой на две половины. Обстановка была самая скромная деревянная мебель и несгораемый шкаф. На столе лежали разные деловые бумаги. Дедушка писал гусиными перьями и засыпал написанное мелким песочком. Полы были крашеные, и по ним шли домотканые дорожки. Ламп, как и у нас дома, не было. По вечерам мы сидели с сальными свечками, что не составляло особенного неудобства, ложились спать рано.
К сожалению, в дедушкином доме, кроме деловых и богослужебных книг, иного чтения не было. Впоследствии я разыскал в кладовке какие-то необыкновенные рукописи, переплетенные в тома и писанные по-латыни. Это были семинарские сочинения дедушки, который учился в ту пору, когда семинаристы свободно не только писали, но и вели диспуты по-латыни.
Я не мог понять, почему же дедушку не интересует чтение. Мне делалось как-то невыразимо грустно при воспоминании о домашней библиотеке. Мне казалось, что я очутился в каком-то другом царстве, среди неизвестных людей, которые меня не понимают и которых я не понимаю.

... згадуєш улюблені твори і враження, і так і хочеться поділитися ними! Брат мій, переписавши написаний для нього текст, навряд чи перейметься змістом і запалиться бажанням прочитати це чудо, а тому можу я дозволити собі відвести душу невеликої рецензією.

Одним з найвідоміших творів Олександра Гріна є повість-притча «Червоні вітрила» . Її він присвятив своїй дружині Ніні Миколаївні, з якої за весь час їх 11-річного шлюбу не розлучався.

Головні герої повісті - зовсім ще юна Ассоль і молодий капітан Артур Грей . Вони народилися в різних містах, у них різні соціальні статуси, але повість ця - феєрія, притча, повчальна і трошки казкова, а тому такі різні, герої повинні обов'язково зустрітися, що відбудеться з волі випадку, а може бути через інших персонажів. Наприклад, батько Ассоль, старий моряк Лонгрен , виховав дочку щирою і доброю, тому вона так легко повірила в долю, передбачену їй Еглем , збирачем казок і легенд. Вона, сама в усьому і в усіх бачить добро, не розуміє, чому і як люди можуть злитися і не любити один одного. Її душа чиста, саме тому Грей не зміг встояти перед її ніжною красою при першій зустрічі.

Як то кажуть, ніколи не випадає другий оказії створити перше враження, саме тому ніхто вже не зміг переконати Грея в дивацтва Ассоль: ні шкідливий Хін Меннерс , вічно бурчали у справі і без, ні цинічні, приземлені жителі Каперни , для яких казка про червоні вітрила була лише ще однією можливістю посміятися над мрійливої дівчиною.

Сюжет охоплює приблизно два десятиліття - з моменту народження Ассоль і до приїзду Грея в Лис. Будучи дочкою колишнього моряка, а нині майстра дерев'яних моделей кораблів, Ассоль з дитинства мріє про те, як за нею прийде принц на кораблі з червоними вітрилами, через це все містечко над нею сміється. Дівчинка ж, простодушна і щира по своїй натурі, ні на кого не тримає зла, що не сердиться і не ображається. Так і залишається вона прекрасної до моменту незабутньої зустрічі.

Артур Грей, будучи нащадком багатої сім'ї, ніяк не міг всидіти на місці, і, в підсумку, в один прекрасний день, втік з дому. Влаштувався юнгою на кораблі, але вже через п'ять років став капітаном власного судна «Секрет» (ну чим вам не чоловік мрії?), На якому один раз і прибув в Лис, що поблизу Каперни. Там, прогулюючись по тихому світлого лісі, він зустрів сплячу Ассоль і, полонений її красою і ніжністю, надів їй на палець кільце.

Дізнавшись, якого дива чекає прекрасна незнайомка, Артур завзято взявся за його виконання - і ось уже куплений червоний атлас, корабельні теслі у всю змінюють вітрила, а Грей усвідомлює одну просту істину: «Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками. Коли для людини головне - отримувати найдорожчий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але, коли душа таїть зерно полум'яної рослини - дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі » .

Разом з ним читач переймається всієї цієї феєрією з червоними вітрилами і навіть не усвідомлює, що в принципі існування червоних вітрил в реальному житті неможливо. Яскраво-червоний атлас і в наші дні коштує не дешево, а в XVIII-XIX столітті за тканину площею 2000 кв.м. довелося б викласти цілий статок золотом, яке Грей навряд чи б зміг за один раз принести з собою. Парусина для корабля має певну щільність, так що навряд чи б «Секрет» далеко пішов на червоні вітрила. І якщо бути педантичним занудою, то можна причепитися до всієї цієї затії зі зміною вітрил, але «море і любов не терплять педантів» , а тому найяскравішим по емоційності є саме той епізод, коли Грей так намагається все зробити красиво і правильно.

Автору вдається яскраво описати, як молодий капітан розвинув бурхливу діяльність з підготовки дива для прекрасної незнайомки. Незаперечно прекрасний гумор в діалогах і репліках деяких персонажів: «Він зайнятий: на нього напали там якісь люди з трубами, барабанами та іншими скрипками» . Повість навантажена морськими термінами, без яких не обійтися при створенні сюжету про кораблях, але вся ця термінологія, хоч і кидається в очі, виглядає гармонійно і лаконічно, створюючи ту саму атмосферу романтизму, з якої завжди пов'язували образ моря.

І звичайно найяскравіший момент всієї історії - наближення червоного «Секрету» до берегів Каперни: «Ніколи ще великий корабель не підходив до цього берега; у корабля були ті самі вітрила, ім'я яких звучало як знущання; тепер вони ясно і неспростовно палали з невинністю факту, який спростовував усі закони буття і здорового глузду » .

Те, чого так довго чекала Ассоль. Те, до чого так швидко, але так наполегливо готувався Грей. Те, чого ніяк не очікували жителі Каперни, тепер же не могли повірити своїм очам.

Ця повість, не маючи в своєму змісті жодної фантастичною деталі, все ж є казковою притчею - історією про те, що найяскравіші чудеса підвладні будь-якого з нас, потрібно лише мати людину, заради якого захочеться це чудо створити.