Почему "Статьи Конференции" не обеспечивали стабильности в стране

ответ:вот тебе инфа прочитай в интернете полностью

Объяснение:

ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ

1. ЯК РОЗГОРТАЛАСЯ БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ

Чому на початку XVII ст. розгорнулася боротьба за відновлення православної ієрархії? Якими були її наслідки для тогочасного українського суспільства?

На противагу польській владі, яка підтримувала унійну церкву, серед суспільно активних кіл української шляхти, духовенства, міщан та козаків сформувався рух за власну конфесійну окремішність.

На початку XVII ст. за Києво-Печерським монастирем було визнано право не підкорятися уніатському митрополитові. Монастир став центром православ’я. Було ініційовано заснування друкарні при монастирі та створення у Києві братства й братської школи. Благодійниця Галшка Гулевичівна подарувала свій двір у Києві для організації школи для дітей.

Київська православна верхівка розробила план відновлення православної ієрархії Київської митрополії. Було вирішено звернутися до патріарха Єрусалимського Феофана III з проханням про дозвіл на висвячення православних архієреїв і збільшення їх кількості, чого не дозволяла Берестейська унія. У березні 1620 р. патріарх Єрусалимський прибув зі своєю свитою до Києва. Він розгорнув активну діяльність: брав участь у богослужіннях у багатьох київських храмах, видавав патріарші грамоти, спрямовані на зміцнення братського руху в Україні тощо. Представники українського православного духовенства, зокрема Іов Борецький — ігумен Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, а також депутації від Київського Богоявленського братства і від Війська Запорозького наполегливо прохали Феофана III висвятити православних архієреїв. Після недовгих роздумів, він погодився і надіслав грамоти до всіх православних Речі Посполитої про обрання кандидатур, гідних єпископського сану.

Архієрей — особа, що посідає вищі посади у церкві.

Згодом, таємно від польської влади, у Братській церкві на Подолі патріарх висвятив православних митрополита і єпископів. Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі став Іов Борецький, єпископом Володимирським та Берестейським — Єзекиїл (Йосиф) Курцевич — архімандрит Трахтемирівського монастиря; архієпископом Полоцьким, Мстиславським і Вітебським — Мелетій Смотрицький — чернець Віленського монастиря Святого Духа.

Польська влада не стала йти на відкритий конфлікт із православними, зважаючи на загострення відносин з Османською імперією. Навпаки, король Сигізмунд III звернувся до Феофана III, аби той закликав козаків Війська Запорозького дати збройну відсіч султанові Осману II, який готувався до нападу на Річ Посполиту. Згодом, коли задумане було досягнуто, король знову відмовився від підтримки православ'я і наказав заарештувати Іова Борецького та Мелетія Смотрицького за фальшивим звинуваченням у зраді на користь османців. Невдовзі православні відповіли на ці звинувачення протестами та посиленням політичної боротьби з метою домогтися від польської влади визнання відновленої православної церковної ієрархії.