<span>Надворі весна вповні. Куди не глянь - скрізь розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не веліло покласти палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в розкішнім вбранні. Поле - що безкрає море: скільки глянеш - розіслано зелений килим, аж сміється в очах. Синім шатром розіп'ялося небо - ані пляминочки, ані хмариночки, чисте, прозоре. <br /><br />З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискуче світло сонця; на ланах грає сонячна хвиля... Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билину. І ведуть вони між собою таємну розмову, чутно тільки шелест жита-травиці... треба визначити стиль

Долгошин за словом в кишеню не ліз і при нападках на нього давав відсіч. в. овечкін, районні будні. [сурков] не поліз за словом у кишеню і рубонув те, що думав. к. симонов, очима людини мого покоління.  редактор присвиснув, хотів відповісти щось різке - він не звик лізти за словом в кишеню - але в цю хвилину увійшла секретарка, і він зупинив себе. к. симонов, дружина приїхала   ⊜ - я знаю, ти за словом в кишеню не полізеш, але грубити-то теж не треба.  - вже ти скажеш, так скажеш, за словом в кишеню не полізеш. ⊝ я теж говорити люблю, за словом в кишеню не лізу. якщо розпитую кого - користь шукаю або ясності добиваюся а він без всякого толку тріпається. к. сєдих, отчий дім.  колись я славився тим, що не ліз в кишеню за словом, а тепер, чи повіриш, бувають хвилини, коли вимовити звичайне "здрастуйте" вимагає помітних зусиль.