Зарубіжна освіта у 14-15 ст.

Православні і католицькі школи. Упродовж другої половини XV — першої половини XVI ст. в Україні співіснували традиційна православна освіта і нечисленні школи західного типу. Слово "школа" щодо православних освітніх закладів трапляється в джерелах лише від середини XVI ст. Ймовірно, на той час вони вже засвоїли деякі загальноєвропейські організаційні форми. Також очевидно, що процес такого засвоєння почався значно раніше від першої згадки про це. Так, у першій половині XVI ст. при церкві в Сяноку вже існувала школа, у якій 1550 або 1551 р. переписувач Власій виготовив "Апостола" 1. Можливо, у цій же школі навчався син сяноцького протопопа Михайло Васильович, відомий як переписувач Пересопницького Євангелія 1556 — 1561 рр. Одним із найраніших прямих писемних свідчень є і згадка про початкову школу першої половини XVI ст. у Красноставі. У грамоті 1550 р. король Сигізмунд Август, при обміні королівської садиби на церковну дозволив використати колишню свою ділянку для школи, яка, зрозуміло, на той час вже існувала 2. 1577 р. волинський шляхтич Василь Загоровський згадував школу при церкві Іллі у Володимирі, яка теж, можливо, функціонувала вже в першій половині XVI ст.

Объяснение:

изучение последующего -византийского договора 944 г. показывает нам основные причины противоборства двух стран. и первая из них — острейшие противоречия в северном причерноморье. по этому договору русь обязывалась «не имать волости», т. е. не захватывать земли в этом районе, не чинить препятствия жителям херсонеса в ловле рыбы в устье днепра, не зимовать в днепровском устье на белобережье, а по наступлении осени возвращаться «въ домы своя в русь». в середине xв. восточные авторы стали называть черное море морем, в ряде византийских источников этого же времени боспор киммерийский, т. е. керченский пролив, также упоминается как владение.

все это вместе взятое говорит о том, что русь в 20—30-е гг. осваивала северное причерноморье.

в условиях возобновившихся распрей и ссор византия прекратила руси уплату ежегодной дани и, вероятно в одностороннем порядке, отменила право купечества на беспошлинную торговлю в византии. рухнули основные положения тридцатилетнего -византийского договора 907 г. о том, что выплата дани была прекращена, говорит тот факт, что после губительных сражений, долгого военного противоборства мирные переговоры сторон начались именно с вопроса о возобновлении византией уплаты дани руси. когда игорь после первых поражений в 941 г. организовал в 944 г. второй поход на константинополь, то его встретило на дунае императорское посольство и заявило от имени романа i: «не ходи, но возьми дань, юже ималъ олегъ, и еще к той дани». греки предлагали возвратиться к основному пункту договора 907 г.

русь вступила в военное противоборство не одинокой. если византия пользовалась поддержкой болгарии, а на северном кавказе ее союзниками были аланы, то русь также имела союзников.