Главные события Аттила

Основные даты жизни и деятельности Аттилы

395 — рождение Аттилы. Римский император Феодосий I разделяет императорскую власть между своими сыновьями Гонорием и Аркадием. Первый получил Западную Римскую империю со столицами в Риме и Равенне, второй — Восточную со столицей в Константинополе. Смерть Феодосия I.

405 — появление при дворе гуннского правителя Руаса молодого римского аристократа Аэция, присланного Гонорием, где тот подружился с Аттилой, племянником Руаса.

408 — прибытие Аттилы ко двору Гонория, встреча с Аэцием. Император Востока Феодосий II жалует Руасу звание римского полководца.

412 — возвращение Аттилы к Руасу. Поддержание хороших отношений между Римом и гуннами.

413—421 — Аттила учится править и беспрестанно разъезжает между Дунаем и Кавказом. Он быстро становится «правой рукой» своего дяди Руаса.

423 — смерть императора Западной Римской империи Гонория. Императорство Иоанна Узурпатора.

425 — провозглашение императором Валентиниана III, сына Галлы Плацидии, сестры Гонория, которая становится регентшей.

431 — смерть Айбарса. Единственным главой гуннов становится Руас.

432 — гунны — «главные союзники» Рима, но отношения с Константинополем плохие.

434 — смерть Руаса. Аттила становится вождем, а с 435 года провозглашает себя императором. Маргусский договор с Византией, исключительно в пользу гуннов. Первое поражение Восточной Римской империи от Аттилы, первый триумф Аттилы.

435—437 — гунны поддерживают римлян Аэция против бургундов, галльских багаудов и вестготов.

438 — отражение агрессии славян и германцев. Смерть Бледы.

440 — принцесса Гонория, сестра императора Западной империи Валентиниана III, предлагает свою руку Аттиле.

441—443 — осада гуннами Магруса и его сдача римлянами. Походы в Мёзию и Паннонию. Взятие Сирмия. Прорыв во Фракию, войска гуннов подходят к Константинополю. Уничтожение Наисса.

444—445 — военная экспедиция на восток для укрепления единства империи гуннов.

446—447 — нападение на Восточную Римскую империю. Аттила держит ее в своей власти, но отказывается от взятия Константинополя, заключив перемирие.

449 — мирный договор между гуннами и Восточной империей. Триумф Аттилы. Заговор в Константинополе с целью убийства Аттилы и его провал. Полное унижение Восточной империи.

450 — смерть императора Восточной империи Феодосия II, ему наследует Марциан. Аттила требует выплаты ежегодной дани, Марциан отказывается. Аттила уведомляет императора Западной империи Валентиниана III, что он «дает согласие» на свой брак с его сестрой Гонорией. Римляне предпринимают меры, чтобы брак не состоялся. Подготовка нападения на Западную Римскую империю в Галлии.

451 — вторжение в Галлию. Взятие Меца, Лана, Сен-Кантена, Реймса. Осада Парижа. Аттила снимает осаду.

Июнь — сдача Орлеана. Прибытие армии Аэция и уход Аттилы.

Июль, начало — сражение на Каталаунских полях. Отступление Аттилы.

452 — нападение на Западную империю в Италии. Империя в его власти, но он отказывается от захвата Рима по папы Льва I Великого. Поход по восстановлению порядка в центральных и восточных областях империи гуннов.

453 — Аттила готовится к последнему походу против империй римлян, но в марте умирает. Распад империи гуннов.

441—443 — осада гуннами Магруса и его сдача римлянами. Походы в Мёзию и Паннонию. Взятие Сирмия. Прорыв во Фракию, войска гуннов подходят к Константинополю. Уничтожение Наисса

.447 — нападение на Восточную Римскую империю. Аттила держит ее в своей власти, но отказывается от взятия Константинополя, заключив перемирие.

Объяснение:

450 — смерть императора Восточной империи Феодосия II, ему наследует Марциан. Аттила требует выплаты ежегодной дани, Марциан отказывается. Аттила уведомляет императора Западной империи Валентиниана III, что он «дает согласие» на свой брак с его сестрой Гонорией. Римляне предпринимают меры, чтобы брак не состоялся. Подготовка нападения на Западную Римскую империю в Галлии.

451 — вторжение в Галлию. Взятие Меца, Лана, Сен-Кантена, Реймса. Осада Парижа. Аттила снимает осаду.

Июнь — сдача Орлеана. Прибытие армии Аэция и уход Аттилы.

Июль, начало — сражение на Каталаунских полях. Отступление Аттилы.

452 — нападение на Западную империю в Италии. Империя в его власти, но он отказывается от захвата Рима по папы Льва I Великого. Поход по восстановлению порядка в центральных и восточных областях империи гуннов.

Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.

Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.

Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.

Елліни оповідали, що одного разу Геракл, коли гнав Геріонову худобу, забрів у землю Гілея, що була ще безлюдна. Прокинувшись після сну, він побачив, що худоба зникла. Обійшовши всю ту землю у пошуках худоби, зайшов до країни, що зветься Лісистою. Там у печері зустрів діву-змію (Богиня зі зміями). Вона сказала що худоба в неї, але віддасть її лише після того, як Геракл з нею залишиться. У неї з'явилося троє синів. Одного назвала Агафірсом, іншого Гелоном, а молодшого Скіфом. Вона таки віддала худобу Гераклу і запитала хто з синів має залишитись на цій землі, а хто піти, коли подорослішають. Геракл натягнув лук і сказав, що той з трьох синів, хто досягнувши дорослого віку подужає натягнути лук, той має залишитись. Двоє синів — Агафірс і Гелон не могли впоратися із завданням натягти лук Геракла, і мати вигнала їх з країни. Молодшому ж, Скіфу, вдалося виконати завдання, і він залишився в країні. Від цього Скіфа, сина Геракла, ведуть рід всі скіфські царі.

Існує ще й третій переказ. Він говорить так. Кочові племена скіфів мешкали в Азії. Коли масагети витіснили їх звідти військовою силою, скіфи перейшли Аракс і прибули до кімерійської землі (країна, нині населена скіфами, як кажуть, здавна належала кімерійцям). З наближенням скіфів кімерійці почали радитися, що їм робити перед лицем численного ворожого війська. І ось на раді думки розділилися. Хоча обидві сторони вперто стояли на своєму, але перемогла пропозиція царів. Народ боротьби не хотів і був за мирне співпроживання зі скіфами. Царі же зі знаттю, навпаки, вважали за необхідне воювати, бо боялися втратити владу і привілеї. Прийнявши таке рішення, кімерійці розділилися на дві рівні частини і почали між собою боротьбу. Билися завзято, з великими втратами для обох сторін. Всіх полеглих у братовбивчій війні народ кімерійський поховав біля річки Тираса (могилу царів там можна бачити ще й понині). Решта кіммерійської знаті покинули свою країну, а на їхнє місце прийшли скіфи.

Объяснение:

І досі ще у Скіфській землі існують кімерійські укріплення та кімерійські переправи; є також і область, що зветься Кімерія і так званий Кімерійський Боспор. Рятуючись втечею від скіфів в Азію, кімерійці зайняли півострів там, де нині еллінське місто Синопа. Відомо також, що скіфи в гонитві за кімерійцями збилися зі шляху і вторглися до мідійської землі. Адже кімерійці постійно рухалися вздовж узбережжя Понту, скіфи ж під час переслідування трималися зліва від Кавказу, поки не вторглися в землю мідян. Так ось, вони повернули вглиб країни.»