Было ли строительство Немецкой свободы закономерный явлением?​

Разумеется, распад СССР не является закономерным явлением. Шансы на его сохранение в прежних границах напрямую зависели от умелого управления, от выбора оптимальной стратегии реформирования в тогдашних реалиях. Китай был успешно реформирован и стал развиваться в ногу со временем и это главное и достаточное доказательство того, что можно было аналогичные реформы провести в СССР

Вот, на мой взгляд основной их перечень:

1) переход от идеологии коммунизма на здоровый развитый социализм по скандинавскому образцу, с поощрением частной инициативы.

2) плавное раскрытие информационного для свежих идей, дискуссий и общественный анализ мирового опыта

3) плавный переход к 2-3 партийной системе: левые и правы; левые-центристы-правые для плавного встраивания в мировую финансовую систему и экономику на выгодных условиях

4) плавная приватизация нестратегических государственных предприятий с мораторием на продажу акций, выданных рабочим скажем на 5 лет (пока эти самые рабочие не разберутся в том что вообще такое акция и выгоде их удержания у себя)

5) плавная поэтапная либерализация во всех сферах жизни, с определением во главу угла прав и свобод человека

6) жесткая система борьбы с коррупцией во всех эшелонах власти под общественным контролем

7) производство и еще раз производство продукции, соответствующей всем мировым стандартам для внутреннего потребления и продажи за рубеж. А для этого — большие ассигнования в науку

Объяснение:

Сучасна українська література  — українська література останніх десятиліть, створена сучасними письменниками. У науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українську літературу слід вважати сучасною. Утім, під поняттям "сучасна українська література" найчастіше розуміють сукупність художніх творів, — написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році й дотепер. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для митців СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. Принципові зміни в українській літературі відбулися ще в роки Перебудови (1985) і особливо після Чорнобильської катастрофи (1986)[1]. Деякі дослідники вважають, що сучасна українська література починається від 1970-х років після покоління шістдесятників[2].

Унаслідок більшої свободи, відкритості українського суспільства до іноземних впливів та значно ширших контактів iз літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської та класичної зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), використанням нових стилістичних прийомів (постмодернізму, неоавангарду, сенсо-фізіологізму, уживання нецензурної лексики та суржику), різноманітністю та змішанням жанрів, своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті.

Объяснение: