сочинением зачем нужна в жизни доброта

Нужна ли человеку доброта?

Над ответом на этот во обязательно задумывается каждый из нас. Я считаю, что доброта необходима человеку, что это одно из важнейших его качеств. Во-первых, доброта отдельного человека делает его жизнь лучше, к нему тянутся люди, он становится желанным другом, которому доверяют на протяжении жизни. Добрый человек сам всегда может получить от тех, кому сам не раз Такому человеку не стыдно перед самим собой, перед обществом, в котором он живет. Во-вторых, доброта не требует больших усилий, она свойственна каждому из нас, мы рождаемся без злости и ненависти, которые приходят с течением времени, часто из-за нас самих, без влияния жизненных трудностей. Сохраняя в себе любовь к другому человеку, каждый из нас будто бережет в себе того ребенка, которым пришел когда-то в этот мир. В-третьих, не допускать зло в свое сердце под силу каждому человеку, достаточно вспомнить, что тем самым мы улучшаем не только свою собственную жизнь, но и целый мир. Иногда каждому из нас кажется, что мир не изменить, что нам это не под силу, но важно помнить о том, что есть в наших руках. Когда мы подбадриваем кого-то в беде и отдаем свою доброту, мы изменяем чей-то мир, который находится внутри каждого человека одному человеку, мы изменяем, пусть и немного, также огромный мир вокруг нас. Если бы каждый из нас решился стать лучше, то судьбы всех людей вмиг изменились бы. Таким образом, я уверена, что человеку нужна доброта. Это качество присуще каждому из нас, мы только не должны его терять. Жизнь доброго человека приятнее для него самого, а если бы мы все стали добрее друг к другу, то мир изменился бы навсегда.

Объяснение:

что-бы она тебе возвращались

Пісні як люди… У них свої долі, свій вік… Легендарній «Червоній руті» Володимира Івасюка у 2010-му виповнюється сорок років. Багато це чи мало для пісні? Здається, це мить, яка промайнула на наших очах. А водночас за чотири десятиліття ця Івасюкова композиція стала візитівкою української пісні ХХ століття… Її виконують найкращі співаки не тільки України, а й інших країн.

Написав пісню тоді ще самодіяльний 20-річний композитор, студент Чернівецького медичного інституту. Але чому саме така назва — «Червона рута»?

Відповідь на запитання дає головний зберігач фондів Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Наталія Мороз.

«У 18-річному віці, вивчаючи коломийки, що їх зібрав в етнографічному збірнику і видав двотомником 1907 року у Львові відомий учений Володимир Гнатюк, майбутній композитор уперше надибав назву квітки — червона рута…

У рідкісному науковому виданні, подарованому з нагоди 50-річчя його батькові Михайлові Івасюку професором Чернівецького університету Олександром Волковим, у фольклорній мініатюрі, записаній у Карпатському селі Явчому, співалося: «Ой ходила, говорила гільтайова мати, Назбирала троєзілля мине чарувати, Назбирала троєзілля, чирвону рутоньку, Та хотіла счарувати мине сирітоньку».

Зацікавившись незвичною назвою (в іншій транскрипції — черлена рута), Володимир не зміг знайти підтвердження цьому природному феномену, адже рослина квітне жовтим цвітом…

І лише в 1969 році, перебуваючи разом із батьком у фольклорній експедиції в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, Володимир почув від місцевих селян-гуцулів легенду про таємничу квітку…

Дуже-дуже рідко вона дає червоний цвіт. Дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя і самій розцвісти як квітка і своєю вродою зачарувати вподобаного хлопця.

Як вважають дослідники, червона рута вважалася магічною квіткою ще за часів Стародавньої Греції.

А взагалі, вона веде свій природний родовід від біблійної неопалимої купини, неодноразово згадуваної на сторінках Святого Писання.

Під враженням від народної оповіді й народилися в Івасюка спочатку вірші, а потім і самобутня новаторська мелодія…

На той час його пісні вже виконував створений ним разом з однокурсниками естрадний ансамбль медичного інституту. Деякі твори Володимир показав Л.Дутківському — керівникові і засновникові першого в Україні вокально-інструментального ансамблю з ніжною назвою «Смерічка».

«Ми допомагали Володі аранжувати пісні, і він виконував їх разом з нами на танцювальних вечорах у Вижницькому районному Будинку культури, — згадує Левко Дутківський. — У серпні 1970 року під час нашого концерту в Чернівцях у Будинку культури медичного інституту він і награв мені на роялі дві свої нові пісні — «Водограй» і «Червона рута».

Вже при першому пісні вразили своєю яскравою мелодійністю. Ми включили їх у репертуар і порадили Івасюкові запропонувати їх музичній редакції обласного телебачення»

Объяснение: