Що ніяк не міг сказати Юлько Беркута

«сто тисяч» — перша п'єса, написана і. карпенком-карим. цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення.  п'єса написана на реальних фактах. узявши за основу відомості про шахраїв, які у єлисаветграді продавали фальшиві гроші, і. карпенко-карий намалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.  центральний персонаж — герасим калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. постійно спостерігає за наймитами, бо все здається, що вони багато їдять і мало працюють. калитка заздрить усім, хто має більше багатства, не вірить, що вони досягли цього чесною працею. він сам заради грошей ладен чортові продати душу. зважившись на незаконний вчинок, герасим калитка пробує обдурити досвідченого шахрая. зрозумівши, що його перехитрили, калитка намагається повіситися, бо не може пережити втрати п'яти тисяч карбованців.  чітко і послідовно показує і. карпенко-карий, як кожний крок, кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядковані здійсненню мети. не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.  крім герасима калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача банавентуру та селянина савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.  спочатку п'єса мала назву «гроші». саме під такою назвою і. карпенко-карий надіслав її до цензури, звідки дуже швидко одержав відповідь: «к представлению признано неудобным». після деяких змін і переробок комедію було дозволено поставити на сцені під назвою «сто тисяч».  драматург залишив невелику спадщину, але його творчість, особливо комедія «сто тисяч», — найбільше досягнення української класичної драматургії xx століття.