Назвіть мотиви лірики Т. Шевченка останнього періоду поетичної
творчості.​

Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання

Десять років солдатської неволі із царською "забороною писати і малювати" — найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покараний, поет продовжує писати й малювати. "Караюсь, мучусь, але не каюсь" — таким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких — протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.

Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили в російській імперії.

Поезію періоду заслання називають ще "невольничою поезією" Т. Шевченка. Кожна з цих поезій народилася з поетової печалі, з невимовної журби і є частиною його серця:

Нудьга і осінь. Боже милий,

Де ж заховатися мені?

Що діяти? Уже й гуляю

По цім Аралу; і пишу

Віршую нищечком, грішу.

Однак мотив суму в творчості цього періоду — це не песимізм, бо сподівання

І зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:

Може, ще я подивлюся

На мою Україну...

Може, ще я поділюся

Словами-сльозами

З дібровами зеленими!

Мало того, у багатьох творах, написаних у засланні, поет гостро критикує царизм. Поема "Царі" є найкращим тому свідченням:

Бодай кати їх постинали,

Отих царів, катів людських.

Морока з ними, щоб ви знали.