Прочитайте уривок із усмішки Остапа Вишні «Доісторичний
струмент», дотримуючись інтонації. Поясніть розділові знаки при
діалозі. Перебудуйте речення з діалогом на речення з непрямою
мовою.
Юрко підходив до Івана Федоровича і тис йому руку:
– Доброго ранку, дєдушко!
– Здоров, Юрку! Як здоровля?
– Дякую! Пошли, доле, обушкові вашому многая лєта!
– А врубова?
– Врубова, дєдушко, у забої машина дорога, а біля чулана нею
замахуватись незручно...
– Так струмент, – кажеш, – доісторичний?
– Ой, дєдушко, історичний! Та ще ж і історія хороша!
– Тото ж бо й є!

3 руб 10руб как 28/17 2514 28 29 1456 2148 736 41351 привет-пока Алла как что

Відповідь:

Дід: Сідай, внуче, по солому поїдемо.. Ну що сьогодні получив п'ятірку?

Онук: Ні. Тільки вчора. Діду, а чому про мене кажуть - дивак?

Дід: Невстріливий значить. Дивний. А хто це таке говорить?

Онук: Дядьки на вигоні.

Дід: Ех, фармазони. Ти їх не слухай. Воно, звичайно, правильно. Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся, а треба - в людях. Та отак побіля них, отак... Того ліктем, того почотом. Гульк - уперед вийшов. Ну, от і приїхали. Давай побільше наберемо соломи.

Онук: Навіщо стільки беремо?

Дід: Як навіщо? Це ж собі, а не тещі. Ти знаєш, що таке теща? Хе-хе! Ні?? Підростеш - узнаєш. Клята баба.

Онук: А якщо коням важко буде?

Дід: Нічого. Зате нам легко буде. Натопив - і вилежуйся на печі. Но! (замахується на коня батогом).

Онук: Не бий! Бачиш важко.

Дід: Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут на землі не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають, ще й плакати не дадуть. Пойняв?

Онук: (мовчки відвертається від діда).

Дід: Ото ж я й кажу. Дивак... Затопчуть тебе... Бо ти ж як деревце в пагоні. Замерз, онучку? Пішли додому погріємось.

Пояснення: