Полное решение дифференциальных уравнений очень нужно

Святий миколай в україні — один із найшанованіших святих, який стоїть поряд з іваном хрестителем, юрієм переможцем, андрієм первозванным та іллею пророком. свято на його честь відзначають двічі на рік: миколи теплого (миколи весняного, перенесення мощів святого миколая) — 22 травня і миколи - зимового (святого миколая, миколи чудотворця, миколая мирликійського) -19 грудня. весняного миколая вшановують скромніше — вітають іменинників, святкують храми там, де церкви були освячені цього дня. зимового миколая, якого вважали покровителем хліборобства, повелителем стихій, добрим (угодником), вшановували пишно. вірили в чудодійну силу святого: з ним пов’язані випадки чудесного спасіння замерзлих, утоплеників, подорожніх, що опинилися в біді. саме тому запорізьке козацтво вважало святого миколая за свого заступника, який рятує їх від усіляких стихій під час військових походів, як на суші, так і на морі. також на  честь святого миколая на запорізькій січі споруджували церкви та оздоблювали його ікони пишними шатами із дорогоцінного  каміннямя та  золота. в давнину до цього дня (як і на святий вечір, і на водохреще) варили кутю з пшениці та ячменю, сподіваючись, що миколай добрий з майбутнім урожаєм зернових. починаючи від дня святої варвари (17 грудня), три дні поспіль гуляли миколаївські святки. у  далекому xviii столітті, козаки та посполиті, з нагоди цього свята обов’язково варили пиво, запрошували гостей і, незважаючи на піст, влаштовували танці з музиками, катання на конях та інші козацькі розваги. павло алеппський, архідиякон, який мандрував україною в середині xvі століття, трапезуючи у козаків, відзначав, що «у землі козаків нема вина, але навзамін його п’ють відвар з ячменю, дуже приємний на смак. ми пили його замість вина, що ж було робити? але цей ячмінний відвар прохолоджувальний для шлунку, особливо в літній час». у різних українських монастирях (києво-печерському, густинському троїцькому та ін.) гостям подавали «спочатку мед, потім пиво, за тим чудове червоне вино із власних виноградників», а також: «поставили на стіл кухлі з пивом і соління парами». відзначав чужоземець і щедрість отців церкви: «нам привозили мед і пиво у великих діжках». уже в xix столітті на миколая пиво в іх умовах не варили, цей напій виготовляли лише в монастирських, державних чи приватних броварнях. але його охоче купували і виставляли віншувальникам, бо ще на зламі хіх-хх століть по околицях києва в ці дні ходили з вітаннями, аналогічними різдвяним колядкам. храмові (престольні) свята, зокрема й миколая, в україні відзначали із службою божою, гостинами, провідуванням родичів. це був піст, і тому готували пісні страви: пундики, пампушки, вареники з пісною начинкою, млинці, пекли білий хліб, калачі і пироги.