Будівлю Одеського залізничного вокзалу, рівно як і всі інші зруйновані під час війни будівлі вокзалів і станцій, будували німецькі, румунські, угорські полоненні (документ 25.16 та 30.3). Подумайте, чому саме ці об’єкти відбудовувались ними?

З розвитком промислових підприємств, зростанням товарообігу порту швидко росла чисельність населення Одеси. Так, в 1945 році в місті проживало 285 тисяч чоловік, 1959 року — 664 тисячі, а 1989 року — 1 млн. 97 тис. Зростання населення спричинило потужне житлове будівництво, особливо в 60-70-их роках. В Одеси з’явилися міста-супутники — Iллічівськ і Южне, із добре розвиненою інфраструктурою.

Одеська дослідниця Марія Бабенкова пише:

Звільнення Одеси 10 квітня 1944 р. спонукало до необхідності відновлення міста. Процес цей затягнувся до середини 1950-х років і мав кілька етапів. На першому, в 1944-1946 рр., ставилося головне завдання — відновити одеський морський торгівельний порт. Частково це завдання було вирішено вже в травні 1944 р., а остаточно багато пізніше. Одночасно з цим почалося приватне житлове будівництво в місті, яке, в принципі, триває досі. На другому, 1946 — початок 1950-х рр., — головним завданням стало відновлення промислового потенціалу Одеси.