Поезію «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Дати відповіді на питання:

1. Яку картинку ви побачили після прочитання вірша?
2. Чому автор порівнює осінь з малярем? Доведіть свою думку
3. Які кольори ви побачили в поетичному творі?
4. Як автор змальовує осінь?
5. Чому літо справляє останній бенкет?
6. Як ви розумієте слово «бенкет» у вірші М. Рильського?
7. Чи сподобався вам вірш?
8. Розкажіть про сво щодо осені.
9. Чи така мальовнича осінь у нашому місті?

Можно и на русском

Джордж плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. з дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. у  період між днем читання та днем освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. джордж плейтен і тревіліян були однолітками. вони разом жили на планеті земля, спілкувалися, брали участь у дитячих розвагах, товаришували. проте їхні батьки посідали різне місце в «диференційованому» суспільстві. батько джорджа був простим трубоукладачем, а тревіліян-старший був металургом на іншій планеті. коли він повернувся на землю, то мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. однак джордж любив свого батька, вступив у бійку, захищаючи його ім’я. тревіліян хотів наслідувати свого батька, але лише для того, щоб посісти вище місце в суспільстві. джордж хотів бути програмістом, змалку відчувши потяг до знань. для нього не мав значення матеріальний чи соціальний розрахунок, як для тревіліяна, котрий хотів стати металургом, щоб потрапити на новію. люди майбутнього, змальовані азімовим, не гірші за сучасних, вони просто інші, живуть в інших умовах, отже, мислять по-іншому. суспільство майбутнього не жорстокіше, ніж сучасне. шанси рівні в усіх. основний принцип відбору талантів той самий — крізь труднощі до вершин. вони формуються у боротьбі, а нове виростає із заперечення старого. у ставленні до так званого середнього землянина описана азімовим держава, навпаки, більш гуманна за нинішні. там кожен може посісти своє місце у суспільстві, гордо додавши до імені слова «дипломований такий-то», ніхто не вважає себе невдахою.