Що для Шептала було принизливим?

"Ходити по колу, топтати власні сліди, котити воза", Шептало вважав принизливим

ну я так поняла что по твору "айвенго"

план

1. історична основа роману.

2. втілення найкращих рис народу в образах вамби і гурта, розбійників робін гуда.

3. річард і - ідеалізований герой автора.

4. айвенго - шляхетний лицар.

5. жіночі образи в романі.

6. викриття лицемірства служників церкви.

а це до биографии

вальтер скотт біографія українською мовою викладена в цій статті. вальтер скотт (walter scott) — відомий британський письменник, поет, історик адвокат шотландського походження. вважається основоположником жанру історичного роману.

вальтер скотт біографія коротко народився 15 серпня 1771 в единбурзі, в родині заможного юриста. у сім’ї з 13 дітей вижило шестеро. з дитинства письменник страждав паралічем, в результаті якого на все життя залишився кульгавим. його часто возили на лікування в курортні місця. незважаючи на свій фізичний недолік, вже в ранньому віці вражав оточуючих живим розумом і феноменальною пам’яттю, багато читав.

у 1778 році повертається в едінбург. з 1779 року навчається в едінбурзькій школі, в 1785 році вступає до единбурзького коледжу. у коледжі захопився альпінізмом, зміцнів фізично, і набув популярності серед однолітків як відмінний оповідач. разом зі своїми друзями організував в коледжі «поетичне суспільство», вивчав німецьку мову. у 1792 в единбурзькому університеті складає іспит на звання адвоката. після цього він активно займався юридичною практикою і багато подорожував по країні. попутно він збирав народні оповіді і легенди про героїв країни. захопився німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади бюргера «ленора».

у 1791 році він вперше закохався, однак вільяміна белшес віддала перевагу іншому. це стало найсильнішим ударом для молодого вальтера, і він не раз використовував образ дівчини у своїх творах. одружився в. скотт в 1797 році на шарлотті карпентер, був зразковим сім’янином; любив свій маєток ебботсфорд, який перебудував, зробивши з нього невеличкий замок.

у 1830 році він переносить перший апоплексичний удар, який паралізував його праву руку. у 1830-1831 скотт зазнає ще два апоплексичних удари.

помер від інфаркту 21 вересня 1832.

а це ще твори

вальтер скотт: твори вальтер скотт, бертель торвальдсен уеверлі, або шістдесят років тому (1814) гай меннерінг, або астролог (1815) чорний карлик (1816) антикварій (1816) пуритани (1816) единбурзька темниця (1818) роб рой (1818) айвенго (1819) легенда про монтроза (1819)

ламмермурська наречена (1819) абат (1820) монастир (1820) кенілворт (1821) пригоди найджела (1822) певеріл пік (1822) пірат (1822) квентін дорвард (1823) сент-ронанські води (1824) редгонтлет (1824) талісман (1825)

заручений (1825) вудсток, або кавалер (1826) два гуртівника (1827) вдова горця (1827) пертська красуня, або валентинів день (1828) карл сміливий, або анна гейерштейнская, діва мороку (1829) граф роберт паризький (1831) замок небезпечний (1831) облога мальти (1832) веверлі

поезія пісні шотландської кордону (1802) пісня останнього менестреля (1805) марміона (1808) діва озера (1810) бачення дона родеріка (1811) рокба (1813) поле ватерлоо (1815) володар островів (1815)

романи скотта поділяються на дві основні групи. перша присвячена недалекому минулому шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції xvi ст. до розгрому гірських кланів в середині xviii, — а частково і пізнішому часу «веверлі», «гай маннерінг» (gay mannering, 1815), «единбурзька в’язниця» (the heart of midlothian, 1818), «шотландські пуритани» (old mortality, 1816), «ламермурська наречена» (the bride of lammermoor, 1819), «роб рой» (rob roy, 1817), «монастир»(the monastery, 1820), «абат » (the abbot, 1820), «води св. ролана» (st. ronan’s well, 1823), «антиквар» (the antiquary, 1816) тощо). друга основна група романів скотта присвячена минулому ії і континентальних країн, переважно середнім вікам і xvi ст («айвенго» (ivanhoe, 1819), «квентін дорвард» (quentin durward, 1823), «кенілворт», (kenilworth, 1821), «ганна геєрштейнська» (anne of geierstein, 1829) тощо). саме тут скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило огюста террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів».