ТЕРМІНОВО ! Напишіть будь ласка твір на тему Свті , який для мене завжди живий за творами Генрі , Уелса, Акутагава

Я перегорнула останню сторінку оповідання відомого письменника-фантаста Г. Веллса "Чарівна крамниця" і наче вступила в інший світ — буденний, звичайний і не такий цікавий. Упродовж години мене охоплювало чисте, радісне, дивовижне почуття: я потрапила у чарівну поетичну казку, від якої мені зовсім не хотілося відриватися. Адже мій світ такий не схожий на той, чарівний, казковий, у якому живе герой оповідання, маленький Джип.

Там все цікавить, чарує, вабить: чародій-продавець, який дістає з-за вуха й з рота кришталеві кульки, порцелянова рука з колодою чарівних карт, такий самий незвичайний капелюх і чарівні дзеркала. А які чудові іграшки! Лялька, що плаче, як жива: "Яйце є — яйця нема", коник-гойдалка, стійкі олов'яні солдатики, чарівні поїзди, що рухалися без пари й пружини. Це неповторний світ дитинства, світ незабутньої чарівної казки, у яку веде нас письменник.

Герберт Веллс якось зазначив: "Має право називатися справжнім письменником лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий".

Письменник має рацію. Своїм прекрасним оповіданням "Чарівна крамниця" він вчить нас бути людяними, безпосередніми, любити й шанувати людей, бачити й розуміти прекрасне в людях і навколишньому світі. Нарешті, вірити в диво, мріяти, сподіватися, що світ стане добрішим, досконалішим, прекраснішим, гуманнішим!

Моё животное хорёк, его зовут гришка. как-то раз я шел мимо магазина с различными зверьками, я решил зайти и посмотреть, так как у моей сестры через пару дней будет день рождения. когда я спрашивал у неё что она хочет, она ответила мне - кошку. я стал высматривать котёнка. их было столько, что глаза разбегались. но в одной из клеток я увидел хорька. он был на столько милый и безобидный, с белым пятнышком над левым глазом. я подумал что это будет хорошим вариантом, так как на кошек в том магазине мне денег не хватало. я купил хорька, и вместе с ним в кармане пошел домой. по дороге я долго думал как объяснить это всё сестре, но потом меня осенило. сестре исполнялось 4 года,  а кошек она ещё не видела, поэтому я сказал ей что хорёк на самом деле кошка. я пришел домой и спрятал свой подарок. через пару дней, на день рождения я подарил ей хорька, сказав что это кошка. сестрёнка была в восторге от моего подарка. и вот уже сестрёнка подросла, а гришка живёт с нами уже 3 года. за эти 3 года он не мало накосячил, но не смотря на это мы всей семьёй его любим, так как он часть нашей семьи.