сделать краткий конспект по истории

ВНЕШНЯЯ ПОЛИТИКА АЛЕКСАНДРА ТРЕТЬЕГО

Александра Третьего называют "Миротворцем", потому что он не начал ни одной войны

Продлевается "Союз трех императоров", были подписываны "договоры перестраховки" (1887 г.) Сближение с Францией и заключение союза с ней (1891 г.)

Все же происходит обострение отношений с Германией и Австро-Венгрией:

Австро-Венгрия, Германия и Италия объединяются в Тройственный союз (1882 г.) Таможенная война с Германией в 1890-е гг. (повышают друг для друга таможенные пошлины).

Теряется влияние России на Балканах и разрываем отношения с Болгарией (1886 г.)

Присоединение Средней Азии:

Покорение туркменских племен и взятие Ашхабад. 1895 г. - англо-русское соглашение. Деление земли между Россией и Афганистаном, который находился под защитой (протекторатом) Англии.

В этот период положено начало образованию коалиций государств, которые будут соперничать друг с другом в Первой Мировой войне (Тройственный союз и в дальнейшем будет образована Антанта).

Александр III, в отличие от своего отца, полностью полагавшегося на министра иностранных дел Горчакова, прочно взял руководство внешней политикой в свои руки.

Главой Министерства иностранных дел был назначен скромный и исполнительный чиновник Н. К. Гире, который, по существу, стал не столько министром, сколько исполнителем поручений императора по международным во Вступив на престол, Александр III в депеше (Дипломатическое письмо) послам России объявил, что желает сохранить мир со всеми державами. На протяжении своего 13-летнего царствования он придерживался весьма осторожной внешней политики, считая, что «у России нет друзей», так как «нашей огромности боятся».

Объяснение:

як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. наприкінці 20-х років резер­ви "відбудовчого ефекту" було вичерпано, країна опинилась на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. у 1926 р. виявилась нестача ме­талу, а потім й інших матеріалів і сировини. вона була зумовле­на розгортанням нового будівництва, напруженими планами випуску продукції на діючих підприємствах. для регулювання постачання створили комітет державних замовлень. товарний голод охопив і споживчий ринок.

основними причинами  цього були:

1)      зрив хлібозаготівлі (внаслідок незадоволення селян дер­жавними заготівельними цінами) і невиконання експортних зо­бов´язань, що зменшило валютні надходження і спричинило відпо­відно промислового виробництва та капітального бу­дівництва;

2) значно швидше зростання попиту на внутрішньому ринку порівняно з пропозицією (зростання кількості робітників у про­мисловості й будівництві; зниження на 10 % у 1927 р. цін з одночасним зростанням номінальної заробітної плати робітників збільшило платоспроможний попит);

політика активного витіснення з 1926 р. приватного капі­талу: підвищення тарифів на перевезення приватних вантажів; призупинення державного кредитування приватних підприємств; введення у 1927 р. податку з надприбутку; заборона надання приватним особам в оренду державних підприємств і поновлен­ня старих договорів; зменшення кількості іноземних концесій (до 1930 р. ліквідовано більшість концесій; у 1931 р. ліквідова­на і приватна промисловість);

4) одержавлення розподілу: в 1929 р. здійснено перехід на карткову систему постачання; у лютому 1930 р. ліквідовано то­варні біржі та ярмарки.