Хто постає ліричним героєм у вірші люби природу не як символ?????

1. олеся : " тиха. без єдино. хмаринки на чолі, майстериця квітів,вишивок і пісень вона була не звичайною дівчиною, вона була красиво і чепурною. олесею пишалася вся округа. бувало. після роботи,вечероми,вона, як птиця, ну так же багато співала коло хати на все а вишивки олесі висіли під склом у європейських музеях: в лондоні,в парижі,в мюнхені та нью - йорку, хоча вона про це не знала. мати учила її всьому.  була олеся тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою хорошим чесним родом. легковажні хлопці трохи соромились олесі, вважаючи її за горду і " 

2. образ україни:   один з окупантів, німецький офіцер ернст фон крауз говорить своєму синові: «ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. у них немає державного і ти знаєш, вони не вивчають історії. дивовижно. вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! у них від слова «нація» остався тільки прикметник. у них немає вічних істин. тому серед них так багато зрадникі»

3.христя ;  

образ христі хуторної се­ред них — найтрагічніший, бо її привселюдно в партизанському загоні суджено за щирість і правду, за добре слово про свого чоло­віка, італійського офіцера.

.коли христю вели на жахливе незаконне судилище, «вона лед­ве йшла. все її молоде тіло утратило свою силу й ніби розтало. вона немов падала з великої висоти на землю в страшній свідомості, що парашут за спиною не розчинився і вже тепер їй ні спинитися, ні крикнути, ні покликати. земля невблаганно тягла її до .себе».

відвертість христини збивала прокурора з пантелику. на запитання: “де твоя, національна гордість, де твоя людська гідність? де твоя дівоча честь? ” — .христя з гідністю каже: — я знаю, що не вийти мені звідси живою . так скажіть мені хоч перед смертю, чому ж оцього в мене нема? а де ж воно, людоньки? рід же наш чесний . яка я повія? муче­ниця я. сльозами проводжала вас, сльозами і стрічаю. чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? чому в нашому районі ви міряли наші чесноти на трудодень і на центнери бурякові? націоналістка я? яка там?

я не признала вас за свого суддю: я пам'ятаю вас. ви прошмигнули через наше село. я наливала вам воду в радіатор, а ви лаялись так голос­но й гидко. я плакала тоді і, плачучи, запитала вас, чи будуть фашисти в нашому селі: може б, я втекла? пам'ятаєте, що ви мені сказали: ? ви назвали моє питання провокаційним. от я й осталась під німцем, повія і стерво. от ви чисті, а я ні. от ви презираєте мене, загрожуєте смертю. а я хочу вмерти, хочу! чим ви можете покарати мене? »