БУДЬ ЛАСОЧКА ,ДО ТЬ ЗНАЙТИ ВІДОКРЕМЛЕННІ ДОДАТКИ,ДЯКУЮ ПІДКРЕСЛІТЬ, Жив – поживав додаток. Він уже якось звик до того, що разом з означенням та обставиною виконував другорядну роль. Так було тривалий час, але, як кажуть, ніщо не стоїть на місці. От і сімейство додатків розросталося, міцніло. Крім додатків, виражених займенниками, іменниками, ця родина поповнилася ще поєднанням прийменників з іменниками. Аж ось додаток разом з означенням і обставиною вирішили хоч якось підкреслити свою значущість. Стали вимагати, щоб їх почали виділяти комами. Так виникло маленьке царство, яке назвало себе Відокремлені Члени Речення. Проте не подумайте, що сюди потрапили, наприклад, усі додатки. Щоб стати відокремленим членом речення, слід відповідати певним вимогам.

Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.

Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.

Объяснение: