Твiр роздум на тему Що бачить i що не бачить людина (за п'эсою "Блакитний Птах").

Так, я цілком погоджуюся з думкою про те, що людина є доти людиною, доки вона не втратила здатність бачити, крім потворності життя, і його красу. Адже вміння побачити крізь хмари сонце, посміхнутися крізь сльози і знайти бажання жити — великий талант, який дається людині від Бога або досягається потужною роботою власної душі.

Ця думка стала з недавнього часу моїм стійким переконанням, що допомагає мені бути оптимістом і впевнено відчувати себе в будь-якій ситуації. Я почав замислюватися над тим, у чому ж причина успішності й неуспішності? Чому люди в однакових обставинах діють по-різному і світ сприймають по-різному? Чому хтось у дощі бачить оновлення, а хтось — лише бруд і мряку, хтось у поразках шукає зернини досвіду, а когось невдачі руйнують і пригнічують?

Міркуючи над цими водночас буденними питаннями, зрозумів, що вся справа в самій людині, а не в обставинах. У тому, як реагує людина на все, що відбувається навколо неї і з нею, виявляється людська сутність, філософія її життя.

      катерина (одна).  куда теперь? домой  идти? нет, мне  что домой, что  в могилу -- все равно. да,  что домой, что  в что в могилу! в могиле   под  деревцом    как      солнышко  ее  греет, дождичком ее весной на ней травка  вырастет,  мягкая птицы прилетят  на  дерево,  будут  петь,  детей    выведут,  цветочки    расцветут: желтенькие, красненькие, всякие (задумывается), так тихо, так хорошо! мне как  будто легче! а о жизни и думать не хочется. опять жить?   нет,  нет,  не    нехорошо! и люди  мне  противны,  и  дом мне противен, и стены противны! не пойду туда! нет,  нет, не придешь  к ним, они ходят,  говорят, а  на что мне это? ах,  темно стало! и  опять поют где-то! что поют?   не умереть бы что поют? все равно, что смерть придет, что а жить  нельзя! грех!   молиться не будут? кто любит,  тот будет руки  крест-накрест в гробу? да,   я вспомнила. а поймают меня да воротят домой ах, скорей, скорей!   (подходит  к  берегу.  громко.)  друг  мой!   радость  моя!   прощай! (уходит.)