Виділене слово є сполучником і його треба писати разом
В криницю старості не заглядай, ПРО/ТЕ, яким ти будеш, не гадай
Я люблю тебе, друже, ЗА/ТЕ, що в очах твоїх море синіє
Справжнє почуття хоча ні на кого не зважає, ПРО/ТЕ й не ображає нікого.

В криницю старості не заглядай, ПРОТЕ, яким ти будеш, не гадай

Я люблю тебе, друже, ЗАТЕ, що в очах твоїх море синіє

Справжнє почуття хоча ні на кого не зважає, ПРОТЕ й не ображає нікого.

Опис весни у художньому стилі якщо ви мене запитаєте, яку пору року я люблю найбільше, відповім — звичайно, весну. закінчилися суворі морози, і всюди відчувається подих весни. все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і молодістю. ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни. біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни. і хоча вночі все ще морозно, але весна вступає в свої права. дзвінкіше звучать пташині голоси, від їх щебетання за вікном я вранці. на деревах зявляються бруньки. повіє легкий вітерець, і будуть гомоніти дерева, вітаючи весну. я люблю спостерігати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. люблю проводити вихідні у весняному лісі. ідеш по лісі і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. ось сонячні зайчики танцюють на галявині, — вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що пора прокидатися. між деревами від перших сонячних променів з’явилися проліски. вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. набредеш на галявину пролісків — і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору — яскраво-блакитного. квіти такі ніжні, що і зривати їх шкода. напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана — весна джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua