Як ставилися англійські колоністи до місцевого населення - індіанців

На час колонізації на території майбутніх Сполучених Штатів Америки проживало до 400 племен, загальною чисельністю близько 2-3 мільйонів чоловік. Прибуття з Європи колоністів і поступове поширення їх поселень було однією з причин, пересування білих торговців вгору по річках. Різниця в інтересах торговців і колоністів часто робила їх відношення натягнутими.

Розвиток капіталізму в Англії ознаменувався успіхами її зовнішньої торгівлі і створенням капіталістичних торгових компаній, що підготували колонізацію ряду країн. Для колонізації Північної Америки були створені дві торгові кампанії, які мали великі засоби: Лондонська (Південна або Віргінська) і Плімутська (Північна). Королівські грамоти надавали в їх розпорядження землі 34 і 45° сх.. ш. і необмежено на захід країни, - ніби ці землі належали не індіанцям, а уряду Англії. З 1607 року обидві компанії почали перевезення в Америку колоністів з Англії. Першими колоністами були шукачі пригод і всякі покидьки суспільства, яких гнала за море жага наживи. З 1620 року серед колоністів з`явився другий елемент: в Америку (в Північну колонію) почали прибувати англійські пуритани ("батьки пілігрими"), що втікали від релігійних переслідувань в себе на батьківщині [9,c.103]. З іншої сторони, в роки Англійської буржуазної революції в американських колоніях стали селитися англійські емігранти-аристократи ("кавалери"), що не бажали миритися з новим режимом на батьківщині. Вони осідали головним чином в південній колонії (Віргінії), зрештою склавши ядро плантаторів-работорговців, оплот реакційних сил Північної Америки.

Объяснение: