Ніч
Зоряна ніч(…/!/?/.) Вийди опівночі і тебе зачарує небо. Вдиві(тьс/ц)я у нього бе..межне мерехтливе полотно ро..горнулося горить живе і дихає . Срібне сяйво бр..нить над землею сипле пригорщами зорі і блідими стрічечками опускає(тьс/ц)я на дахи. Духм..яне повітря п..янить і рухає океан пахощів. Чу(тт./т)єво бентежна ніч!
Усе кругом спит.. не/порушно натхне(нн/н)о стоят.. дерева оповиті темрявою і величну тінь від себе бе..до(нн/н)і водойми тихі і спокійні мліють ві(дд/д)зеркаленням зоряного неба. Прохолода і пітьма підкрадається до со(нн/н)их темно/зелених садів, які ледь оговталися від де(нн/н)ого щебета(нн/н)я птахів. І тільки яблуко не/ втримавшись на гілці гупне (с/з)тривоживши тишу. Дивовижна ніч(./?/!)
А в/горі все дихає міниться і зачаровує… Усе дивне усе урочисте. Зорі сором..язливо підслуховують чорнобрових і таємничо/тихо шепочуть Кохаю, кохаю… І на сер..ці від того бентежно і дивно і зграї срібних почу(тт./т) ів виникають у нічній глиби(н/нн)і і линуть високо туди де зорі . Закохана ніч!
Місяць малює свою картину дрімає на горі село. Ще дужче ще краще виблискують проти н..ого купи хат ще сліпучіше виринають з піт..ми низен..кі їхні стіни. Усе відпочиває… Казкова ніч!

Зоряна ніч! Вийди опівночі і тебе зачарує небо. Вдивіться у нього безмежне мерехтливе полотно розгорнулося горить живе і дихає . Срібне сяйво бринить над землею сипле пригорщами зорі і блідими стрічечками опускається на дахи. Духмяне повітря п'янить і рухає океан пахощів. Чуттєво бентежна ніч!

Усе кругом спить непорушно натхненно стоять  дерева оповиті темрявою і величну тінь від себе бездонні водойми тихі і спокійні мліють віддзеркаленням зоряного неба. Прохолода і пітьма підкрадається до сонних темно-зелених садів, які ледь оговталися від денного щебетання птахів. І тільки яблуко невтримавшись на гілці гупне стривоживши тишу. Дивовижна ніч.

А вгорі все дихає міниться і зачаровує… Усе дивне усе урочисте. Зорі сором'язливо підслуховують чорнобрових і таємничо/тихо шепочуть Кохаю, кохаю… І на серці від того бентежно і дивно і зграї срібних почуттів виникають у нічній глибинні і линуть високо туди де зорі . Закохана ніч!

Місяць малює свою картину дрімає на горі село. Ще дужче ще краще виблискують проти нього купи хат ще сліпучіше виринають з пітьми низенькі їхні стіни. Усе відпочиває… Казкова ніч!

Объяснение:

у давнину неписьменні люди носили із собою дощечки, на яких зарубками робили різні позначки, тобто примічали, що потрібно запам'ятати: вели облік боргів, роботи, різного товару тощо. ці дощечки називали носами, бо їх носили.

"зарубати на носі" означає запам'ятати, добре засвоїти раз і назавжди.