Дуже терміново!!! ів
Чому, на ваш погляд, часи Хмельниччини П. Куліш описує піднесено і водночас ностальгує за ними?
Завчасно дякую!!

Он был хорошим человеком.Он добрый но строгий

Жiноча доля у творчостi тараса шевченкапоряд з величними постатями героïчних борцiв, народних месникiв, поряд з iсторичними дiячами визвольного руху у творчостi т.г. шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящоï жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханоï. "такого полум'яного культу материнства, - писав м.г. рильський, - такого апофеозу жiночого кохання i жiночоï муки не знайти, мабуть, нi в одного з поетiв свiту. нещасний в особистому життi, шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi". а сам, як ми знаємо, рiс без матерi: "там матiр добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила ї" а пiзнiше тарас шевченко став вiльним, але одружитися так i не встиг, так що своïх дiтей i дружини у нього не було. мрiяв вiн поселитися в украïнi, одружитися з ликерiєю полусмаковою, але обставини склалися по-iншому. i все-таки вiн дуже любив дiтей, завжди ïм спiвчував, i улюблений його образ - це мати з дитям. щаслива мати, вiльна, як у тому "снi", що приснився крiпачцi:   у нашiм раï на землi   нiчого кращого немає,   як тая мати молодая   з своïм дитяточком малим -     i на оновленiй землi   врага не буде, супостата,   а буде син, i буде мати,   i будуть люди на землi - для т.г. шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi. крiпацька неволя - це доля рiдноï матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер катрi, ярини, марiï - голубок молодих, у яких "коси в наймах побiлiють", це трагiчна доля його першоï трепетноï любовi - оксани коваленко, доля всiх нещасних жiнок, що "нiмi на панщину iдуть i дiточок своïх ведуть". т.г. шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ'я. вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi. один з перших жiночих образiв у шевченка - це катерина з одноiменноï поеми. їï прообразом була його кохана оксана коваленко, з якою доля так i не звела тараса. першi героïнi т.г. шевченка - нещаснi, сплюндрованi жiнки: катерина, оксана, марина, ганна. згадаймо "причинну", "тополю", "лiлею" - це все жiнки без щастя i долi. правда, серед них пiзнiше з'явиться i бунтарка, яка пiдпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. але таких було мало. бiльшiсть дiвчат шевченкового часу ставали жертвами помiщицькоï розпусти, часто накладали на себе руки. назви його творiв: "вiдьма", "сова", "слепая", "мар'яна-черниця" - не випадковi: саме наймичками, вiдьмами, совами, слiпими, черницями були жiнки в тодiшньому суспiльствi. кожна жiнка-жертва для поета рiдна: "моя се мати i сестра, моя се вiдьма, щоб ви знали ї" шевченковi поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жiночу честь, гiднiсть i щастя. менi особливо iмпонує образ ганни iз поеми "наймичка". їï життя заради сина, повнiстю принесене в жертву, - це материнський подвиг. лише перед самою смертю вона розкриває синовi правду. ще одна iз сторiнок шевченкiвських вiршiв - це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати. великий кобзар писав i жартiвливi поезiï (на жаль, ïх дуже мало) про веселу життєрадiсну украïнську жiнку, наприклад, "утоптала стежечку". шевченковi героïнi вмiють не тiльки терпiти страждання, а й мститися своïм поневолювачам: оксана, божеволiючи, пiдпалює палати свого кривдника; марина вбиває ножем пана, який знiвечив ïï молодiсть; вiдьма горить гнiвом, ненавистю до розпусника-пана. тарас григорович бачив у жiнцi передусiм духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть, але не прощає аморальностi й жорстокостi.