Найти словосполучення: Вітер, наче парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку метелицю, і вона, широко розкинувши поли кожуха, то захлиналась жагучим потаємним шепотом, то лютилась, мов звірина, і водночас, як їй минулось, розтрушувала, розметувала, розкублювала над землею холодну вовну.
Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями - переметами дорога, тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром; незлинялі закучерявлені дуби, як військо шолом'яне, стояли плечем в плече проти них, надламували їхню силу, а самі по коліна вгрузли в сніг...

Біля школи росла яблунька . навесні вона стояла як сніжна королева вся у білому цвіті .   та вже був кінець літа, яблунька була вся у соковитих , дозрілих яблучках. вона кликала свого друга вітерця  . щоб він потрусив її гілочки. -  вітер , вітерець , обруси , ох , обруси мої гілочки!   - та для чого? ти стоїш така гарна. вся у яблучках , он всі милуються тобою. -та я хочу порадувати діток. вони вже повернулися до школи. - ну тоді чекай! зараз я зашумлю серед твоїм листячком! затрушу твоїми гілочками! - так , любий вітерець! шуми листочками  , труси гілочками , нехай яблучка  !   - чи по всім листочкам пробігтися ? чи всі яблучка струсити? - прошу лише трошки потруси . та не забувай і завтри прилетіти. тай защумів вітерець листочками , затрусив легко яблунькою..впало пару яблук , гарний для дітей (скоротіть собі як хочете)