fidawa2006ozpk8u

29.08.2022 09:33

Литература

Есть ответ 👍

Нове поетичне бачення Артюра Рембо
Прочитайте вірші Артюра Рембо «Голосівки», «Моя циганерія», коментарі до них та теорію літератури Схарактеризуйте образ ліричного героя Артюра Рембо, визначте тему його творів. Знайдіть імпресіоністські та символістські риси у сонеті «Голосівки», упорядкуйте таблицю (дивіться фото) у зошиті.
\
\
\
Теорія:
XLII. ГОЛОСІВКИ А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О, − про вас я нині б розповів:
А − чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;
Е − шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
7 І − пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, Сп'яніле каяття або нестримний гнів;
У − жмури на морях божественно-глибокі, І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій − Печать присвячених алхімії ночей;
О − неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий, Мовчання Янголів, Світів безмовний р, Омега, блиск його фіалкових Очей.
Переклав Григорій Кочур Сонет «Голосівки» − один з перших кроків Рембо на шляху до «ясновидіння». А. Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на вільній асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях. І хоча асоціації поета, на перший погляд, довільні, вони створюють широку картину духовного життя особистості.
Вірш А. Рембо «Голосівки» привернув увагу читачів і критиків, викликавши різні тлумачення. Багато літераторів вбачали в ньому розвиток думки Ш. Бодлера про «відповідності» між звуками, кольорами, запахами, людськими почуттями. А. Рембо пропонує нове поетичне бачення, коли поєднуються звуки і кольори в одне ціле, душевний стан природи і людини, земне і божественне. Асоціації ліричного героя досить розрізнені. Цей сонет − уособлення символістського пошуку «відповідностей» між різними проявами життя, «взаємного зв’язку невидимих законів» Всесвіту. Ліричний герой намагається пізнати світ у всій його повноті. Він не боїться ані його потворності, ані божественності.
У «Голосівках» поет намагався визначити колір і символіку голосного звуку. Автор змалював багатий світ людських відчуттів, асоціацій. У людині закладена багата гамма відчуттів життя, сповненого звуків, кольорів, образів. Для нього природа − жива істота, яку потрібно вміти слухати і чути. Так чорний колір викликав у Рембо асоціації не тільки зі звуком «А», а й із жорстокістю, смертю, розладом; білий колір асоціювався зі звуком «Е», а також із моральною чистотою, гордістю і гідністю; з червоним кольором Рембо пов’язував звук «І», який уособлював гнів, шаленство, сміх; зелений колір асоціювався зі звуком «У» і відчуттям щастя, спокою, безтурботності; синій колір − зі звуком «О» і почуттям неземної, всеохоплюючої любові. Кожен звук у поета відповідає чітко визначеному кольору, бо звук і колір викликали у нього подібні емоції.
«Кольоровий сонет» − поезія пошуку. А. Рембо шукав можливість синтезувати лірику з живописом, малюнок − з ритмом вірша. Відповідно до своєї естетичної задачі «говорити про неясне» А. Рембо зіставляє звукові ряди з образами, створюючи музично-гармонійну поезію з несподівано сміливими образами.
Образ ліричного героя у вірші «Моя циганерія» Руками по кишенях обмацуючи діри І ліктями світивши, я фертиком ішов, Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний, Ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліно море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі, А під Чумацьким Возом − банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію, Роса на мене впала, а я собі хмелію, Бо вересневий вечір − немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик, Мов струни ліри − тіні (їх копаю, як м’ячик).
8 Штиблети каш Овва, і це пусте!
(Переклад Василя Стуса) У вірші яскраво виявляється характер ліричного героя А. Рембо − мандрівника, який подорожує дорогами Всесвіту в пошуках незнаного. І супроводжує героя на його нелегких шляхах Муза. Вона − його хрест та його відрада, покликання й сенс життя.
У поезії протиставляється буденне, земне існування високому поетичному натхненню.
Поету байдуже, у якому жалюгідному стані його одяг і взуття, чи є в нього їжа й дах над головою. Головне − це поезія, що дає снагу жити. У той час, коли був створений цей вірш, А. Рембо ще вірив у велику силу поезії й віддавався своєму поетичному покликанню з усім запалом юності. Молодість − стан душі ліричного героя поета. Письменник Г. Міллер зіставляв героя А. Рембо в ранній період його творчості з вільним вітром, що своєю свіжістю й енергією пробуджує до життя все, що трапляється на його шляху. Таким вітром віє і від сонета «Моя циганерія». Ліричний герой іде вперед за своєю Музою, і це відповідає внутрішнім поривам самого поета, який своїм новаторством прокладав у мистецтві нові шляхи до гармонії. Ліричний герой сонета «Моя циганерія» досяг крайнього ступеня волі, зрікся матеріальних прихильностей і усвідомлення власної величі, він щасливий і тішиться своєю волею, але, усвідомлюючи її безкінечність, зізнається, що він «ленник вірний» музи.​