Ритка121

30.11.2022 16:57

Українська мова

Есть ответ 👍

1. Укажіть складне речення з різними видами зв’язку.
А Досвідчені мисливці розповідають, що є такі гончаки, які знають, де
причаївся звір.
Б І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує
перевесельцями з
В Курок сухо клацнув, і від того вовчиця схопилася на ноги, а
здоровенний вовк скинувся на задніх лапах, як схарапуджений кінь.
Г Усі суперники вертіли гарячково коліщатами, коли Андрійко вмить
придавив свою метавку до землі черевом, нап’яв тятиву руками, аж у
суставах хруснуло, а наступної хвилини стріла влучила в середину круга.
2. Укажіть складне речення із сурядним і підрядним зв’язком.
А Ви виявляли ті чи інші здібності, поки одна не брала гору над
іншими, тоді ви вже орієнтувались на певний фах і роботу, що стелитимуть
вам дорогу у життєвій кар’єрі.
Б Сходив місяць, і було видно, як над водою струмує прозорими
пасомцями молоденький туман, а в пущах зблискує дрібна, ще недорідна
роса.
В Долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь
Ростислав мав готувати в Суздалі дружину для походу на південь, добирати
коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь Юрій щоразу набирав з люду.
Г У прозорих голосах самотніх птахів начебто теж додалося сонячної
снаги; верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть в мороці, а купаються в
м’якій, прохолодній тиші.
3. Укажіть складне речення з безсполучниковим і підрядним зв’язком.
А Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче
аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм —
дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами
по воду.
Б Ще якийсь десяток днів — і скоро лютому кінець, але чомусь не
хочеться думати про те, що ці безмежні сонячні усмішки зникнуть разом із
снігом і зимою.
В Гірко було те, що я тепер не міг уже співати ні в якому хорі, бо на все
життя втратив власний голос, так і не дізнавшись, що вийшло б із мене —
тенор чи баритон, чи ні те ні се.
Г Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом
відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною
часткою великого собору людської цивілізації, щоб самовіддано тримати на
собі його споруду.