Написать сочинение на тему ''трагедия ''фауст''-вершина творения гете

Тема кохання йогана фауст.   жодного великого митця не оминуло його кохання. та й хіба тільки митця? людині взагалі властиво любити. а кохання — це вінець любові. просто кохання простої людини проходить непомітно для , а ко­хання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя. тож при-родньо, що кохання йоганна вольфганга ґете не пройшло непомітно, а ви­лилось у творчості.а оскільки трагедія «фауст» створювалася протягом тривалого часу, то її автор переживав у ці роки багато потрясінь, він знаходив і зрікався, любив і страждав. і невідомо, чи існувала б сама трагедія, якби її автор не пережив першого кохання до кетхен шенкопф і зречення його задля вря­тування особистої свободи, якби не було в його житті нового спалаху жит­тєлюбства, що прокинулось у любові до дочки сільського пастора фре-деріка бріон — і втечі від неї; якби не було в його житті одруження з юною христіаною вульпіус, яка стала матір’ю його сина.отже, історія з маргаритою у трагедії «фауст» — це сповідь юності. усе своє життя ґете вважав, що «вінцем природи є любов. тільки через любов наближаються до неї». на цьому підґрунті розгортаються шукан­ня фаустом найвищої миті, на цьому підґрунті визрівають його сумлін­ня щодо виходу з вічного замкненого кола: я рвуся від жаги до насолоди, і в насолоді я жаги .маргарита стала для фауста уособленням тієї щасливої миті, про яку він мріяв. вона — символ молодості і краси, простоти і невинності, чут­ливості і ніжності. проте вона не наділена інтуїцією самозбереження, і тому приречена на загибель. і хоча образ маргарити узагальнюючий, йому властива психологічна витонченість і жертовність.чи кохав фауст маргариту? мабуть, ні. і хоча її загибель для нього є духовним спустошенням, хоча він готовий її рятувати, маргарита була в його житті лише миттєвістю, пониклою блідою тінню. і рятувати її від самого себе фауст не може.ґете створив маргариту виразною і трагічною, почуття її загострені, адже вона причетна і до отруєння матері, і до вбивства брата, і до страти своєї дитини. тому вона божеволіє. але образ її цільний у своїй само­відданості і невинності. навіть небо змилостивилося над нею.маргарита відчула, що мефістофель є ворогом: крізь маску цю побачила вона мого ума приховану могутність.але це ж можна сказати і про фауста, в холодному погляді якого мар-гарита побачила приреченість кохання.це кохання земне.але фауст спромігся на кохання містичне: поринаючи за межі про­стору і часу, вихоплює з-поміж античних героїв образи паріса і прекрас­ної гелени. гелена виявилася для фауста недосяжною, як сама краса.його страждання за геленою інші — він прагне недосяжного. і хоча про гелену він говорить: «хто взнав її — без неї жить не може! » — проте навряд чи ці почуття можна назвати коханням. і навіть поява евфоріо-на — сина фауста і гелени — стає феєричним видінням, схожим на сон.а справжнє кохання, яке уособлювала маргарита, здатне на прощен­ня. і в уже іншому світі вона лине назустріч фаустові так, як колись — щаслива.

Впервом 0.14 ,а ао втором 0.84