Якими були мотиви злочину

Мотив і мета як ознаки складу злочину

Мотив і мету вчинення злочинів, як уже зазначалося, часто називають факультативними ознаками складу злочину. Погодитися з таким однозначним твердженням немає підстав. Адже є немало складів злочинів, де мотив і мета виступають обов'язковими ознаками складу. Це має місце тоді, коли:

1) мотив чи мета прямо названі у диспозиції статті особливої частини статті кримінального закону (наприклад, ч. 1 ст.199 КК);

2) наявність відповідної мети прямо випливає з інших ознак складу злочину. Так, у статті КК про крадіжку мотив і мета не названі, проте загальновизнано, що цей злочин вчинюється з користі, його метою є звернення викраденого чужого майна на свою користь чи користь третіх осіб, за вибором злодія.

Тобто факультативними ознаками складу злочину мотив і мета виступають лише тоді, коли вони не названі і не випливають з інших ознак складу злочину.

Мотив і мета названі у диспозиціях лише окремих статей Особливої частини кримінального закону. Зокрема, вони не названі в жодній із статей, що встановлюють відповідальність за необережні злочини. Це дає підставу для поширеної в літературі позиції, згідно з якою мотив і мета мають кримінально-правове значення лише щодо умисних злочинів.

Щоправда, з цього приводу висловлюється й інша думка, а саме, що ці ознаки характеризують і необережну злочинну поведінку, але враховуватися повинні не при кваліфікації скоєного, а лише при визначенні його правових наслідків, зокрема звільненні від кримінальної відповідальності, призначенні покарання, звільненні від покарання та його відбування. Такий підхід видається правильним, оскільки:

- будь-яка вольова поведінка є цілеспрямованою та мотивованою;

- те, що у статті кримінального закону певна ознака складу злочину не названа, не означає, що вона взагалі відсутня (це стосується ознак не лише суб'єктивної сторони, а й інших елементів складу злочину);

- врахування мотиву і мети посягання дозволяє визначити вину. Тобто встановлення цих ознак є складовою визначення того, діяла особа умисно чи з необережності;

- закон, теорія і практика віддавна стоять на тому, що мотив і мета мають значення не лише для кваліфікації скоєного, а й для вирішення інших кримінально-правових питань. При визначенні статті Особливої частини, за якою має наставати відповідальність, дійсно, вина і мотив мають значення лише тоді, коли вони вказані у диспозиції статті чи однозначно випливають з інших ознак складу злочину, але при вирішенні інших кримінально-правових питань вони враховуються і тоді, коли в законі не вказані.

Объяснение: